АнтиБарбі: дві сотні ляльок-мотанок “протестують” у Калуші

Дві сотні ляльок до Калуша привезла львівська майстриня Ярослава Сенюк. Хоча це — тільки половина її колекції. Серед ляльок майстрині — переможниці і призерки всеукраїнських, обласних і місцевих конкурсів. Ярослава Сенюк називає свою творчість мистецьким краєзнавством. У Калуші виставку її колекції назвали “Таємницею гри”. І, попри те, що на відкриття виставки завітали переважно дорослі, вона може бути надзвичайно цікавою дітям.
— Чому — “Таємниця гри”? Тому що гра — це основа здоров’я. Тільки здорова дитина хоче бавитися, а, отже, у грі — навчатися і розвиватися, — вважає директор музейно-виставкового центру Уляна Паньо.
У Калуші лялька-мотанка вже посідає не останнє місце серед улюблених іграшок дітлахів. І — не тільки. Минулого року в арт-галереї відбулася виставка ляльок-мотанок калуської майстрині Вікторії Гетманської. Її ляльки — надзвичайно сучасні. Тоді, коли ляльки львівської майстрині — більш “канонічні”, тобто, виготовлені за тими ж принципами, якими керувалися наші пращури, які почали робити ляльки-мотанки ще за 5 тис. років до нашої ери. Уже тоді лялька була не забавкою. Точніше — не просто забавкою, а справжнім магічним символом, оберегом, головним призначенням якого був зв’язок поколінь. Напевне, кожного у дитинстві мама вчила робити імпровізовану ляльку із носової хусточки. Тоді дітям така лялька здавалася надто примітивною. Проте, дивлячись на ляльки Ярослави Сенюк, дивує і складність роботи, і витонченість, і незрівнянна жіночність, і що все це створено руками і серцем — без жодного шва.
— Мама колись вчила робити таку ляльку зі старої хустки. Середину набила ганчір’ям, зав’язала голову. Я тоді спиталася, з чого зробимо очі. Мама відповіла, що очі у жодному разі робити не можна, — пригадала Ярослава Сенюк. — Уміння робити ляльки-мотанки пригодилося мені вже пізніше, коли я пішла працювати в одну зі львівських шкіл, яку, до речі, сама ж закінчувала. Я — патріот своєї рідної школи, пропрацювала із 1974 року і в трудовій книжці маю всього один запис. Пізніше наша школа стала художнім ліцеєм. І тут я вирішила поєднати мистецтво і краєзнавство, оскільки сама є географом за фахом. І — почала виготовляти ляльки-мотанки. Чимало виготовила зі своїми учнями, щоб вони вчилися, виготовляли такі ляльки і бавилися ними, а не купували пластикові, які, однак, не завжди корисні. Така робота, до речі, цікава не тільки дівчаткам. Траплялося, що навіть хлопчики із задоволенням виготовляли вузликових ляльок.
Ярославу Сенюк не варто питатися, як вона шиє одяг для ляльок. Лялька-мотанка — вузликова лялька, яка виготовляється без зшивання, з окремих клаптиків тканини. Головне — робити ляльку “на добро”. Адже, здавна лялька, яка у багатьох культурах є сильним магічним символом, може нести у собі як позитивну, так і негативну енергію. Українська лялька-мотанка робилася на добро. Тому правила її виготовлення чітко ізолюють енергетичні канали, через які може передаватися інформація. Це — обличчя й очі. Дивним чином лялька-мотанка, яку постійно виготовляють без рис обличчя, сприймається цілком персоналізовано. Проте, чи не єдине, але — дуже важливе табу при створенні таких ляльок, — вони не можуть мати очей. На місці обличчя зі стрічок чи ниток намотується хрест. Разом із тим, є й атрибути, без яких ляльку-мотанку уявити неможливо. Перше — це вишивка. Вважається, що вона забезпечує зв’язок поколінь. І — намисто чи коралі. Вони символізують достаток. Тому, майстрині здавна намагалися начепити на ляльок якнайбільше низок коралів. І — покрита голова. Вінок, хустка чи очіпок, — усе залежить від етнічного регіону, який презентує лялька. Проте, лялька-мотанка — це берегиня. Тому головний убір, без якого колись не можна було виходити у люди ні жінкам, ні дівчатам, також має бути присутнім.
Однак, “жіноче” начало ляльки-мотанки і давня традиція її виготовлення зовсім не означають, що тут немає простору для творчості. Сучасна вузликова лялька пильнує за модою, вона може запросто конкурувати із лялькою Барбі — ідеалом для багатьох сучасних дівчаток. Вона формує поняття краси як індивідуальної категорії, і напевне, здатна на майбутнє позбавити дівчаток комплексів стосовно їхньої зовнішності.
Ляльки-мотанки Ярослави Сенюк дивують багатством убрання, яке виготовлене із полотна, вишивки, сукна і навіть хутра. Вони представляють розмаїття образів: від селянок до шляхтянок, від скіфок до гуцулок, від простих повсякденних селянських убрань — до весільних строїв.
Отже, на ляльок можна подивитися, а можна і — замовити. Кожна лялька у колекції майстрині — індивідуальна. Тому донедавна — не продавалася.
— Колись я просто не могла уявити, як продам ляльку, адже це — щось таке, ніби, відірвати частинку душі. Проте, з часом погляд на різні речі змінюється. Тому, якщо сподобалася лялька, можна замовити схожу, — каже Ярослава Сенюк.
Після Калуша на виставку ляльок чекають у Чернівцях і навіть у Києві. Будуть ляльки Ярослави Сенюк на святкуванні Дня міста у Долині. У Калуші вони погостюють ще три тижні.