Експедиція мала на меті детальніше вивчити історію національно-визвольного руху минулого століття у рідному краї та своєму населеному пункті. Тут для дослідників роботи — непочатий край.
Калуш не став місцем найбільш відомих бойових операцій Першої світової війни. Однак, він був розташований в епіцентрі бойових дій. Перший удар війни місто відчуло вже у серпні 1914 року. Як зазначає краєзнавець Михайло Коломиєць у праці “Історія Калущини у датах, цифрах і цікавих фактах”, жорстокі бої між австро-угорськими і російськими військами відбувалися й у нашому місті, внаслідок чого значна його частина була зруйнована. Калійний комбінат не працював, а населення скоротилося до 5 тис. чоловік. У результаті більшовицької пропаганди посилилися активні виступи солдатських мас. І щоб навести порядок у війську та змусити солдатів воювати, інспектуючу поїздку на південно-західний фронт мусив здійснити голова Тимчасового уряду Олександр Керенський. А вже навесні 1917 року російські війська прорвали лінію фронту, захопили у Калуші великі склади харчів, вина та горілки. Командування дало дозвіл “погулять” 10 днів. Перед тим три дні у місті лютували бої. Російські вояки спалили понад 200 будівель у центрі міста, грабували людей, гвалтували жінок, хотіли навіть запровадити коней до церкви Святого Архистратига Михаїла. Але це не дав їм вчинити настоятель храму отець Олександр Петрушевич. Загарбники побили його так, що через кілька днів священика не стало.
Загалом, за час Першої світової війни у Калуському повіті було знищено 1414 будинків та 976 господарств.
Однак, історія Першої світової війни і зараз викликає пильний інтерес. Відтак, виникає чимало запитань, які потрібно досліджувати. Тож, експедицію організовували музей національно-визвольного руху Калущини та гурток “Дослідження національно-визвольного руху Калущини”, який функціонує при Центрі науково-технічної творчості учнівської молоді управління освіти Калуської міської ради. У дослідженні допомагали волонтери: міськрайонна організація історико-просвітницького товариства “Меморіал”, історико-краєзнавчий музей Калущини, школа бойового гопака ім. Олекси Довбуша, Калуська міська молодіжна громадська організація “Молодий Рух”, громадська організація “Тризуб” ім. С. Бандери.
Для дослідження обрали місце поховань періоду Першої світової війни (вояків австрійської, польської, російської армій, цивільних осіб. — Авт.), захоронених на старому міському цвинтарі. На більшості з поховань встановлені бетонні хрести, відлиті у стандартних формах. Хоча, наразі поховання — упорядковане, воно вимагає дещо більшої опіки, оскільки написи на хрестах руйнуються дедалі більше, і, відтак, можна втратити частину історії, яку, зрештою, навряд чи можна буде відновити з інших джерел. Тож, науковці взялися за ідентифікацію могил, віднайдення та дослідження інформації про поховання та ймовірну причетність захоронених до Легіону Українських Січових Стрільців.
Наразі про те, за яких умов здійснювалися поховання вояків, загиблих у Першій світовій війні, на кладовищі, точної інформації немає.
— За спогадами калушанки Катрі Гумінілович, у Калуші у 1917-1918 роках був інфекційний військовий барак, де, крім вояків австро-угорської армії, були і вояки інших армій, а часом — і цивільні з місцевого населення. За переказами, барак був розташований у районі старого калійного. Власне, померлих у тому бараці і ховали на цвинтарі. Поховання здійснювалися віддалено від основних — все-таки інфекційні. Можливо, будуть зроблені відповідні запити в архіви і тоді інформації стане більше, — висловила сподівання учасниця експедиції, провідний науковий співробітник історико-краєзнаввчого музею Калущини Уляна Паньо.
Тож, наразі, як повідомив “Вікнам” краєзнавець, голова міськрайонної організації історико-просвітницького товариства “Меморіал” Богдан Яневич, експедиція зафіксувала 358 поховань, на яких встановлено хрести, та 2 надмогильні постаменти з текстами про похованих осіб. Наразі готують відповідні звернення: до Калуської міської ради — про умови збереження, догляду та дослідження пам’яток, отримання архівної інформації та до обласного краєзнавчого музею — про методику відновлення та фіксації текстів на історичних архітектурних пам’ятках.
Тим часом, у річницю створення ЗУНР на могилах вояків поки що тільки засвітили лампадки.
Більше для спільної історичної справи мають зробити вже після отримання доступу до архівних матеріалів та опрацювання уже наявної інформації. Адже остаточною метою мало б стати створення Музею визвольного руху Калущини на базі зібраних та вивчених матеріалів у приміщенні колишньої тюрми польських, німецьких і радянських репресивних органів, де зараз розташований Центр науково-технічної творчості учнівської молоді.
Сакральний момент випікання пасок
