Деякі випускники Калуської СШ № 1 планують відзначати черговий ювілей власного випуску. Виникла суперечка: святкувати річницю «білої» школи №1 (на Височанці) чи враховувати період, коли цей шкільний заклад знаходився в приміщенні найстаршої Калуської школи (в окремі періоди власної історії вона була гімназією)? Не звертати увагу на прикрий факт: в половині школи з червоної цегли впродовж 1952-1976 років знаходилась російська СШ № 2, оргкомітет вирішив відразу. Тобто, якщо людина в той період вчилась в «червоній» школі (нині СШ №1), а надалі прославляла саме Калуш, приміром, в якості призера Олімпійських ігор, вона не варта уваги стовідсоткових калушерів з Мостища, Копанок, Хотіня, Голиня, Кропивника, Пійла, Вістової чи Бабина. Це просто якесь провінційне know how, даруйте.
Принагідно — про 1984 рік. Збірна Франції з футболу вперше у власній історії стала чемпіоном Європи. До цього вона нічого вартісного не вигравала. Вскладі національної дружини грав ЯннікСтопіра. Він не володів польською мовою, народився у Франції в 1961 році. Але всі польські радіостанції шаленіли від того, що поляк ЯнекСтопіра став чемпіоном Європи з пілки ножної. Чи здатні калушани пам’ятати про всіх, пов’язаних з містом? Питання риторичне.
Повертаємось до найстарішої калуської школи. Австро-угорська імперія після поглинання Галичини в 1772 році розпочала в цій місцевості будувати дороги, залізниці, вокзали, цвинтарі та школи. Калуське кладовище на Височанці було започатковане в 1810 році. Протягом 1816-1817 років у впливових містах західної України відкрили німецькі школи, збудовані за єдиним проектом з незначними відмінностями. Сестрою Калуської «червоної» школи була Львівська школа «Магдуся» (СШ № 10, нині – з польською мовою викладання), яка почала власну роботу в червні 1816 року. В мережі Інтернет достатньо фото зазначеної школи. Калуську школу, звісно, з німецькою мовою викладання, започаткували в 1817 році. В ній навчався видатний калушанин — поляк (син австрійця та мадярки) Францішек Ян Смолька (1810 – 1899), про якого писав у блозі "Калушанин — президент… Австрійського парламенту".
Далі в цій школі навчався ще один видатний поляк — калушанин із Бабина Тадеуш Йордан Розвадовський (1866 – 1928), генерал австрійської, згодом польської армії, який розбив військо СьомиБудьоного під Варшавою.
І Смолька, і Розвадовський згідно з їхніми заповітами поховані у Львові, на Личаківському цвинтарі. Сотні польських туристів щороку відвідують їхні могили. Але ніхто не пропонує полякам заїхати до Калуша, де ці діячі народились здобули шкільну освіту, тобто сформувались в якості особистостей. До речі, батько Тадеуша — Томіслав — помер та похований на Калуському цвинтарі в 1920 році. Будемо розвивати міжнародний туризм в Калуші?
Один з братів Бандер видатний калушанин Богдан Бандера (1919 – 1944) також навчався в цій школі протягом 1926-1932 років //vikna.if.ua/blog/author/10/88535/view Від 1920 до 1939 року ця школа в приміщенні з червоної цегли існувала в якості елітної (відомої в Галичині) польської гімназії, де поряд з німецькою мовою, латиною, викладали також й українську. Полякам – випускникам Калуської «червоної» гімназії здобуті знання української мови потім допомогли. Однім воювати проти німців в лавах Червоної армії. Іншим – служити в УПА.
Серед видатних випускників Калуської польської гімназії згадаю почесного громадянина міста Ополе (польської «столиці» калушан) полковника-танкіста Едварда Гловацкі, народженого в Калуші в 1923 році. Родина Гловацьких в Бабині (нині – це Калуська ОТГ) товаришувала з фамілію Розвадовських.
Інтерв’ю екс-калушанина, героя другої світової війни Едварда Гловацкі можна послухати та побачити на Radio Opole, запис від 14.12.2017 року. Він оповідає про бої під Monte Cassino (біля Napoli), про чотири хвилі примусового виселення поляків з Галичини, Волині до Сибіру, російської Півночі, відразу після «визволення» Західної України у вересні 1939 року Красною Армією — партнеркою Адольфа Гітлера. Калуських поляків головно виселяли до Архангельської, Кіровської областей.
Усі вище перелічені історичні постаті ніколи не цурались власного походження та рідного Калуша і завжди згадували Калуську червону школу-гімназію в якості першого навчального закладу.
Але хто пам’ятає їх в сучасному Калуші — туристичному центрі Прикарпаття?