Мені довелось відвідувати найстарішу калуську «червону» школу — тепер ЗОШ №1. Я навчався в тій її частині, що називалась до 1976 року СШ № 2. Тому й згадую іноді Meine Schule.
У вересні 1772 року Калуш став частиною Königreich Galizien und Lodomerien mit dem Großherzogtum Krakau und den Herzogtümern Auschwitz und Zator (Królestwo Galicji i Lodomerii wraz z Wielkim Księstwem Krakowskim i Księstwem Oświęcimia i Zatoru). Тривало це до листопада 1918 року.
У приєднаній Галичині австрійці розпочали реальні інфраструктурні реформи. Споруджувались залізничні станції, кладовища, школи, прокладались дороги. Не оминув цей будівельний вибух і Калуш.
У 1790 році було засновано калуський цвинтар. До цього з трьох найбільших складових калуської людності (українці, поляки, євреї) лише юдеї мали єдине місце поховання, нині — на пр. Лесі Українки. Інші ховали небіжчиків у різних місцях, в тому загалі й на Височанці та в теперішньому парку імені Івана Франка. Поховання померлих було безсистемним, особливо враховуючи епідемію холери, котра в 1770 році знищила половину тогочасних мешканців Калуша.
На початку 1875 року розпочала власну роботу нова Калуська залізнична станція. Наступного року в Калуші запрацював перший народний банк.
Щодо калуської освіти суперечки істориків тривають досі. Не претендуючи на якусь занадто об’єктивну істину, викладу відомі факти.
Перша калуська школа (з польською мовою викладання) була започаткована в костелі 542 роки тому. Українська школа при греко-католицькій церві Святого Михаїла офіційно, з дозволу австрійської влади, постала в 1792 році.
Перша калуська німецька школа почала функціонувати в 1786 році. Легальний статус усі німецькомовні школи Галичини отримали в 1816 році, в тому загалі і перша школа, найвідомішим першокласником котрої був Францішек Ян Смолька (05. 11. 1810, КАЛУШ – 04. 12. 1899, Львів, Личаківський цвинтар). На початку ХІХ сторіччя в Калуші вже діяли навчальні заклади з українською, польською, німецькою мовами викладання. Також у кожній калуській синагозі діяла єврейська школа — хедер. Головним храмом для богообраних була нова, велика синагога на місці теперішнього кінотеатру «Відродження», відкрита в 1825 році. Тоді калуським бургомістром працював Мойше Мейєр, найбагатший калушанин. Він був першим місцевим олігархом-іудеєм.
Сучасний вигляд найбільш престижна /як нині сказали б/ калуська школа набула в 1883 році. Саме того року в усіх середніх та великих містах Галичини були збудовані німецькі школи з червоної, нетинькованої цегли в аркадовому, неоготичному стилі, якому притаманні високі готичні фронтони. Автором проєкту, як на мене, був львів’янин Юліуш Гохбергер. Він обіймав посаду, що тепер зветься головний архітектор Львова. "Сестрою" калуської червоної школи є львівська школа, тепер — із польською мовою навчання, імені Святої Марії Магдалини, «Магдуся», на вул. Степана Бандери.
Найстаріша калуська "червона" школа — тепер ЗОШ №1
Львівську школу лагідно називають "Магдусею". Фото: tvoemisto.tv
Старі фото столітньої давнини переконують, що львівська та калуська школи були виконані за проєктом одного архітектора. Хоча в переліку найвідоміших робіт Юліуша Гохбергера (16. 05. 1840, Познань – 05. 04. 1905, Львів, Личаківський цвинтар) калуська червона школа чомусь відсутня. Можливо, школу проєктував один з поки невідомих учнів пана Юліуша.
P. S. Коли блог був опублікований, калушанин Андрій Шутяк надіслав на адресу "Вікон" унікальні світлини, які засвідчують, що архітектором школи був львівський архітектор Тадеуш Мюнніх.
