Щороку Калуш відзначає День міста останньої неділі травня. Чому? Офіційно в травні вшановуємо першу письмову згаду про Калуш, але не день заснування чи дату першої появи Калуша в якості населеного пункту на військових картах. До нині вважається, що запис у 12-му томі Галицьких гродських книг про судову суперечку, розглянуту саме 27. 05. 1437 за участю «королівського чоловіка Драгуша з Калуша проти Митька з Куроша», застановив дату «Дня міста Калуша».
Найвідоміші дослідники історії Калуша, як частини Галицько-Волинського королівства українців, визнають що напис «Калуш» латиною, німецькою, польською мовами трапляється на мапах 12 – 13 сторіч. Проте, далі ніхто не досліджує. Навіть в інтернеті є безліч вже сканованих поляками письмових документів, в котрих можуть бути згадки про Калуш, не кажучи про друковані джерела, що зберігаються у Львові та Варшаві. Нікому нічого не цікаво про Калуш. В першу чергу самим калушанам. В міському бюджеті бракує коштів на дослідження. А місцеві неприбуткові організації поки не можуть отримати грантову підтримку західних донорів для відповідної роботи.
Тому і з’явлються повтори старих некомпетентних тлумачень записів в гродських книгах (львівських, галицьких, перемишльських), виконаних латиною. Хто з калуських істориків вільно володіє латиною? Щоб читати записи «W aktach grodzkich i ziemskich halickich nz XV i XVI wieku». Хто буде перечитувати все, що написане польськими авторами, дотичне до Калуша? Хто буде досліджувати вже згадуваного мною В. Лозинського або А Тарнавського (зокрема, роботу останнього «Szlachta zagrodowa w Polsce południowo – wshodniej»)? Наприклад, що означає «королівський чоловік Драгуш з Калуша»? Саме так записано навіть на офіційній сторінці Калуша у Вікіпедії. Раб короля? Товариш королівської родини?
Для розуміння терміну «королівський чоловік» достатньо прочитати бодай одну з книг, сканованих згідно польської програми, - «Факти, повіти, двори. Три зони міського руху локального на Русі Червоній, 13 – 15 сторіччя». Автором є Andrzej Janeczek, відомий дослідник історії Галичини. В майнових реєстрах для тогочасних польських форм власності використовуються позначки: k – власність королівська, d – власність костьолу католицького, s – власність шляхетська, тобто приватна. «Королівський чоловік з Калуша» означає, що в травні 1437 Калуш ще перебував у власності короля Польщі. На початку 15 сторіччя серед містечок Русі Червоної 2/3 належали королю, 1/3 – шляхтичам. На середину сторіччя у власності круля лишалась тільки половина міст. Інші він дарував шляхтичам за різноманітні заслуги перед короною. З історії Польщі після початку окупації української Галичини в 1340 році відомі три перших переписи: 1469, 1549, 1640 років. В 1469 році Калуш також ще залишався власністю польського короля. Сусідня Долина, наприклад, ні.
W 1443 r. po śmierci Władysława Jagiełły właścicielem Doliny był Michał z Buczacza, kasztelan „Czessibessensis”, który oddaje ją w zastaw szlachcicowi Jurdze Nassegney, za uzyskanie od niego pożyczki w kwocie 50 marek. W roku 1454 należy Dolina do Mikołaja Bieskowskiego (Byeskowskiego), który połowę odstąpił jako zastaw szlachciance Czarnocie.
Від трьох синів вдовиці Чарноти в наступному сторіччі в Долині, Жидачеві, Болехові з’явились нащадки з прізвищем Чарноцькі. Цитую книжку долинської вчительки Яніни Костовецької «З минулого Долини», видрукованої авторкою в 1936 році ЗА ВЛАСНИЙ КОШТ. В довіднику пані Яніни є згадка і про Калуш.
W 1672 r. król Jan III Sobieski, pędząc wojska chana Adżi-Gireja z Samborszczyzny przez Stryj na Bolechów, Dolinę i Kałusz, odpoczywał dnia 13 października na terenie Doliny. Następnie wyruszył Sobieski pod Kałusz i tam przyszło do rozstrzygającej bitwy, w której odniósł świetne zwycięstwo, albowiem rozgromiwszy wroga, odbił z jasyru 10.000 jeńców, a 8.000 Tatarów zabrał do niewoli.
Для наближення до істини треба намагатись працювати з документами, а не поширювати творіння самодіяльних авторів, що пишуть статті до «вікі». Наведу приклад села Протеси, сільрада Монастирець, Львівщина. Цей історичний хутір знаходиться на межі Жидачівського району поряд з Калушем. Одна версія для назви поселення пов’язана з французьким словом «протес» – захищати, про що писала газета «Вікна». Інше тлумачення говорить про запорізьких козаків, які прорубали посеред лісу дерева для проїзду, тобто «протесували» густий ліс. Село є ровесником Калуша через першу письмову згадку про нього в травні 1438 року. Про що йдеться у «Вікіпедії». Які козаки випасали коней посеред ялин та смерек в окупованій поляками Галичині тією весною?
Попри відоме латинське слово «protes» (декларація), я не полінувався подивитись в ті «гродські книги», до котрих нас скеровують енциклопедисти, автори легенди про «козаків – лісорубів». Отже, читаємо латинський запис «№ 343, 5. Maja 1438 r». Раджу невідомому автору з «вікі» побачити очевидну судову суперечку дотично земельної межі. Однією із сторін конфлікту були українці – брати Протаси (Protassy fratres). Мешканці села Протеси, теперішні та колишні, можуть самі прочитати про походження назви їхнього села, заснованого родиною Протасів.
Якщо в пошукових системах наберете слово «Калуш» різними мовами, виявите десятки недосліджених згадок про місто. Не кажучи про вцілілі першодруки. Сімдесят років тому долинська вчителька власним коштом видала у Львові книжку про рідне місто, щоб виховувати в учнях патріотизм. Без любові до рідного будинку, вулиці, району, міста, краю любов до Батьківщини, держави ніколи нізвідки не береться. Не відаю, чи викладається під час уроків історії України в калуських школах, гімназії, ліцеї, коледжах спецкурс історії рідної Калущини. Бо без цього будь-які ювілеї перетворюються в пересічну можливість випити гальбу пива чи з’їсти баняк безкоштовного бігусу на черговому фестивалі шлункових смаків.
Мушу нагадати, що збір коштів на ювілейне видання «Легенди Калуша» триває. Пропонуємо калушанам увіковічнити себе для історії міста. Кожен, хто пожертвує на видавництво книжки 100 грн, прочитає подяку на власну адресу в передмові.
Реквізити: картка Приватбанку — Чарнецький Ян Богданович, номер картки 5168 7427 0399 7423.
