Ян Чарнецький

Публікацій: 177

Про Калуш у 1919-1939 роках

Вивчаючи історію міжвоєнного Калуша, зрозумів, що найбільше джерел належать до польського походження. Хоча не завжди це місто було польським.

Вивчаючи історію міжвоєнного Калуша, зрозумів, що найбільше джерел належать до польського походження. Хоча не завжди це місто було польським.


Спочатку Калуш був селом на теренах українського Галицько-Волинського королівства. Далі він упродовж чотирьох сторіч власної історії перебував у складі польсько-литовської держави. Наступні півтора сторіччя Калуш залишався українсько-польсько-єврейським містом у складі Австро-угорської імперії. Потім Калуш після кількох місяців влади ЗУНР пережив 20-річчя польської окупації, три роки влади німецьких нацистів та половину сторіччя влади радянських росіян. Від 1991 року Калуш намагається знайти власне історичне обличчя в цьому європейському місті, переповненому як міжнаціональним партнерством, так і кривавими боями за кожен клаптик землі.


Доволі вичерпна інформація про Калуш, котра є доступною в польських джерелах, стосується двадцятиріччя перед Другою світовою війною. Не відаю, чи пам’ятають в рідному місті такого дослідника, як Орест Зборовські. Поки що не знаю його біографії. Але він залишив для нащадків солідну статистичну інформацію про всі калуські підприємства та їхніх власників, соціально-культурні об’єкти, розподіл власності між представниками основних етнічних громад міста тощо. Колись Україна, вступаючи чи повертаючись до Європи, буде змушена ухвалити закони про рестутицію (балтійські держави можуть поділитись досвідом. — Авт.). Тоді для всіх законних нащадків калуських власників прибуткових підприємств, земельних ділянок, будинків твори Ореста Зборовського стануть «настольними книгами».


Надаю дещицю «інформації Зборовського про Калуш» у власному перекладі з польської.


В 1921 році площа калуського повіту складала 1 133 кв. кілометри. В повіті мешкало 9 тисяч осіб, з них 1 тисяча – німці. Окрім Калуша, місцевий суд існував і у Войнилові. Найбільшим калуським підприємством була соляна копальня з трьома тисячами працівників.


Надалі даю цитату, аби правдиві калушери пошукали власних попередників – фамільянтів. Принаймні, дальній родич Савіка Шустера займав певну посаду в передвоєнному Калуші. І. Іванський працював віце-бурмістром. Родині Іванських також належало підприємство з виробництва цегли. З правнуком калуського адвоката М. Воробця я навчався в Миколаївському кораблебудівному інституті. Нині частина його родини мешкає в Тернополі. Одна з нащадків калуських акушерів Гумініловичів – Людмила була моєю однокласницею в СШ № 2. Читачі, шукаймо своїх! Слово — Оресту Зборовському:


Kałusz jako miasto powiatowe było siedzibą: Rady Powiatowej - prezes H. Prek de Borg; Okręgowego Towarzystwa Gospodarczego - prezes Z. Sobota; Powiatowej Kasy Chorych - naczelnik E. Stengel; Państwowego Zarządu Wodnego i Drogowego - kier. W. Szuster; Powiatowej Komendy Policji Państwowej - podkomisarz Jakonowicz.

Powiatem kałuskim zarządzali starostowie: S. Łukaszewski, O. Renström-Bruckman. W. Kostołowski, S. Długocki, S. Grudyński, S. Wolski. Wice-starostą był L. Wolański. W tym mieście górników rządzili burmistrzowie: H. Sobota, M. Jezierski, W. Fiedler. Wiceburmistrzem był I. Iwański, urzędnikami magistratu: Liebersbach, Ungehauer, Röhring. Dyrektorem rzeźni był Z. Saphir. Naczelnikami poczty byli E. Kocan i Roman. Nadzór kontroli skarbowej - nacz. J. Białas. Kasa Chorych - nacz. K. Weidman. Kasa Skarbowa-nacz. W. Łucki. Urzędem Skarbowym kierowali nacz. J. Krzyszkowski-Odrowąż i B. Jasieński. Drogomistrzem był Krwawicz. Urzędem katastralnym kierował nacz. inż. A. Margulies. Strażą Pożarną zarządzał nacz. L. Winnicki. Komendantem Policji był komisarz Podia. Geometrą był A. Margulies. Notariusze: A. Dziedzicki, K. Sokal, M. Moszoro. Adwokaci: H. Mandel, K. Alter, L. Bickel, J. Bremer, M. Finkelstein, Fruchtenman, M. Gold, A. Nadel, J. Rubin, E. Schwalb, J. Sochański, M. Sokel, M. Worobeć, T. Korytowski, Kutkowski, I. Aroniec, S. Szarkiewicz, M. Żelechowski. Lekarze weterynarii: A. Baczyński, J. Saphir, A. Locker. Lekarze dentyści: R. Margulies, L. Nadel, J. Zuker, Wiśniowska. Technicy dentystyczni: I. Reitman, Zuker. Akuszerstwem zajmowały się: E. Ehrenberg, H. Grab, M. Huminiłowicz, J. OIszewska, W. Pituliej, M. Zborowska/


Dyrektorem kopalni - Wieczny, sekretarzem - Jezierski, kierownikiem ruchu - inż. Mazurek. Kopalnią Hołyń kierował zawiadowca inż. Garbusiński, kierownikiem ruchu był inż. Stauffer. Kierownikiem fabryki chemicznej przy kopalni był Czаrnieńcki. Laboratorium kierował inż. Nowak. Chemikami byli inż. Zygmuntowicz, inż. Mazurkiewicz. Badaniami TESP w 1933 r. kierował prof. T. Kuczyński na Politechnice Lwowskiej i w kopalni.


Всі дослідники визнають високий рівень калуського шкільництва, який забезпечували 2 загальні школи, 1 робітнича школа, 2 чоловічі гімназії та єврейська школа Talmud Torah. Підкреслюю: ми говоримо про містечко з 17-тисячним населенням! Директорами шкіл були Подгурські, Курдидик, Костецький, Решетеловічова. Прізвища усіх відомих вчителів того часу, за винятком професорів, не буду перелічувати. Повідомляємо про благодійників: szkoła męska była ufundowana przez Jana Gromadkę i Antoniego Dobrzańskiego.


Dyrektorem gimnazjum był Piotrowicz. Profesorami byli: F. Białous, Potoczek, A. Tradzikowski, Kozłowski, Podkowiński, A. Grün, Friedlander, Straus, N. Spiegel, Friedlanderowa, J. Lieberbach, S. Piekut, Z. Morozewicz, E. Słypka, Piątkowiczówna, M. Sametra-Białous.


W Kałuszu działało: Bank Ludowy – dyr. Röhring, Bank dla Drobnego Przemysłu, Bank IKA, Bank Ukraiński - dyr. Barycz, Żydowski Bank Ludowy, Powiatowa Kasa Oszczędności.


В Калуші нуртувало культурне життя: польське, українське, єврейське, німецьке. Нині зупинюсь лише на українському середовищі, яке гуртувалось навколо Народного дому. Там діяли кінозал, клубна, гімнастичні зали та читальня «Просвіти».


Просвітянами керував В. Мікласевич. Також існували інші громадські організації: товариство «Зірка», товариство «Рідна школа», очолюване С. Загаєвичем. Діяли і «Союз українок» під орудою Чарпіти, і український хор «Боян». Місцевий осередок української націонал-демократичної організації очолював Решетилович. Ця партія змогла провести власного представника З. Пеленьского, просвітянина, до польського сейму. Місцевий осередок українського соціал-радикальної партії довів до Сейму Й. Куровця. На відміну від легальних УНДО, УСРП, в підпіллі діяла місцева філія ОУН, очолювана священиком Й. Мокжицьким. Оунівською молоддю керував Барич. В Калуші діяли «Пласт», «Луч». До міста приїздив український театр Садовського, що виступав в Народному домі.


Про український футбол в Калуші, який в 1957 році власною грою за місцевий «Хімік» відзначив 17-річний хавбек Йосип Йосипович Сабо (Йожеф Сабо), написано небагато. До Другої світової війни українці грали за клуб «Зірка». У поляків та євреїв були власні калуські футбольні команди (ТESP, «Стрілець» та «Hakoach»). В «Зірці» сяяли І. Париш, Й. Бойчук, Й. Мандрик, М. Кушлик, Й. Павлюк, П. Заводович, П. Корановський. В 1935 році в Калуші з’явився ще один український футбольний клуб – «Сокіл», а при «Зірці» виникла жіноча команда з волейболу.


Далі – буде…