Успішний туристичний бізнес продукується лише там, де пам’ятають власну історію. В Калуші шанують усіх міських голів, котрі керували містом від 1991 року. Мабуть, вони вартують звання «почесний громадянин Калуша». Як живі, так і ті, що вже покинули сей світ.
Разом з тим, варто пам’ятати і калуських старостів часів середньовіччя. Адже кожен з них намагався щось зробити для цього міста, сприймаючи його як приватну власність, подаровану, успадковану чи куплену. Нагадую саме найвідоміших калуських старост, котрі залишили власний слід в історії Європи, а не лише Галичини. Про всіх цих достойників можна знайти інформацію в мережі Інтернет.
1. Міколай Сєнявскі (Mikołaj Sieniawski) народився 1489 року в селі, котре нині називається м. Бурштин, похований 1569 року в Бережанах. Про нього в контексті Калуша польські енциклопедії пишуть наступне: «Mikołaj Sieniawski był założycielem wielu miast. Oprócz siedziby rodowej Brzeżan, założonych w 1530 r, założył także Borek w 1530 r, Sieniawskie Pole nad Ikawą w 1543 r, Kałusz w 1549 r. i Mikołajów nad Maniłówką w 1555 r».
На момент отримання Калушем Магдебурського права, тобто визнання села Калуш містом в 1549 році, тут керував М. Сєнявскі. Хоча містечко залишалось власністю короля Польщі.
2. Станіслав Жолкєвські (Stanisław Żółkiewski) народився в Турці, Львівщина, 1547 року, помер в Могилеві, 1620 року. Як калуський староста (starosta kałuski) С. Жолкєвські владарював до 1587 року.
3. Томаш Замойскі (Tomasz Zamoyski) народився в 1594 році та помер в 1638 році, на момент смерті був Калуським старостою.
4. Ян Собєпан Замойскі (Jan Sobiepan Zamoyski) народився 1627 року та помер 1665 року в Замості, герой трилогії Нобелівського лауреата Генріка Сенкевича, перший чоловік майбутнього польської королеви Марисеньки. Саме Калушу завдячує його всесвітньо відоме псевдо «Собєпан – сам собі пан на Калуші».
5. Якуб Собєскі (Jakub Sobieski) батько майбутнього короля РП, 1588 – 1646 р. р, помер та похований в м. Жовква.
6. Польський король Ян ІІІ Собєскі (Jan III Sobieski) народився в Олеському замку, Львівщина, в 1629 році, помер в 1696 році, у Варшаві), був калуським старостою від 1668 року. Після смерті Яна Собєпана – калуського старости в 1665 році судова суперечка тривала майже 3 роки, поки Калуш знову повернувся у власність родини Собєських.
Всі вище перелічені персонажі документальних та художніх книжок відвідували Калуш. Серед європейських жінок монархів в Калуші побувала лише одна королева – польська Марисенька. Саме завдяки їй наприкінці липня 1686 року в місті з’явилась перша ванна, на території Калуського замку. Від того часу калуські шляхтянки почали митись у ванних та носити плаття з декольте.
Щодо Миколая Сенявського, представника українського полонізованого роду, котрий, вільно володів українською мовою, вважаю – він заслужив на калуську вулицю з власним ім’ям. Завдяки його зусиллям Калуш в 1549 році отримав Магдебурзьке право.
До слова, на території сучасного Миколаєва (обласного) він також бував, коли спільно з українськими козаками не чисельним загоном намагався оволодіти фортецею Очаків. Тоді Миколай потрапив до турецького полону, але зумів викупитись.
Довідка: заснована в 1410 році Вітовтом фортеця Дашів в 1492 році була захоплена турками і стала містом Очаків (Ачікале) – «городом руцкай слави».
Навіть після чотирьох років війни з РФ ніхто не збирається повернути Очакову первісну українську назву Дашів. Про яку у власній «Історії України - Руси» писав видатний миколаївець Микола Аркас.