Здавалось, Гельсінські угоди 1975 року зафіксували незмінність європейських кордонів після Другої світової війни. Проте подальші події: об’єднання Німеччини (без східної Пруссії), розпад Югославії та СРСР зруйнували міф про «непорушність». Особливо це стосується визнання двох однакових держав єдиної нації – Албанії та Косово.
Як наслідок — почастішали вислови окремих політиків про те, що чиїсь етнічні землі були колись захоплені іншою нацією, тому варто відновити історичну «справедливість». Водночас встановлення європейських кордонів часів середньовіччя популісти оцінюють з позицій сьогодення, використовуючи подвійні стандарти.
Приміром, Сілезія (Шльонськ) чотири сторіччя була німецькою землею. Але перебування її, як і німецьких міст Гданськ чи Щецин, в складі Польщі не викликає сумнівів в історичній справедливості. Натомість, Галичина, яка протягом чотирьох століть була в складі РП, повернулась до України якось «не зовсім справедливо». Зазначені дурниці дозволяють собі оприлюднювати певні міністри чи депутати, особливо під час виборчих кампаній.
Тисячу чи навіть триста років тому кордони державних утворень встановлювались не лише за мовними, релігійними ознаками чи династичними зобов’язаннями, а й за особистими примхами відомих нині історичних персонажів. Тому розмови про те, якій нації – полякам чи українцям повинні належати (в історичному контексті) Малопольща, Підляшшя, Галичина, Волинь є дороговказом до глухого кута. Особливо враховуючи змішане етнічне походження найвидатніших королів Польщі та України. Далі аналізуйте самотужки.
1. Український король Данило (Романович) Галицький, народжений в м. Галич, 1201 рік, та похований в м. Холм, 1264 рік (нині – Республіка Польща) є одним з нащадків польського короля Болеслава Кривоустого, з П’ястів. Boleslaw ІІІ Krzywousty (1086 рік, м. Краків – 1138 рік, м. Сохачів, РП).
2. Wladysław ІІ Jagello (1362 рік, м. Вільнюс – 1434 рік, м. Городок, Львівщина), засновник Ягеллонського університету, герой Грюнвальдської битви 1410 року, є правнуком українського короля Данила Галицького.
3. Син Ягелла — Wladysław ІІ (1424 рік, м. Краків – 1444 рік, м. Варна, Болгарія). Центральний проспект м. Варни носить ім’я польського короля Владислава Варненчика, праправнука українського короля Данила Галицького.
4. Син Ягелла — Kazimierz ІV (1427 рік, м. Краків – 1492 рік, м. Гродно, Білорусь).
5. Michał Choma Korybut Wiśniowiecki (1640 рік, м. Білий Камінь, РП – 1673 рік, м. Львів).
6. Jan ІІІ Sobieski (1629 рік, м. Олеськ, Львівщина – 1696 рік, м. Варшава), герой Віденської битви 1683 року.
Всі перелічені королі були прихильниками створення єдиної держави – конфедерації польського, литовського, українського, білоруського народів. Всі володіли як польською, так і українською мовами, в тогочасній редакції.
У Львові стоїть пам’ятник українському королю Данилу Галицькому. Львівський пам’ятник польському королю Яну ІІІ Собєському після другої світової війни УРСР подарувала Польщі. Зараз цей твір знаходиться в Гданську.
Погруддя Яна Собєського, встановлене в Калуші навпроти будівлі польського товариства «Сокіл», було знищено в 1918 році під час перебування Калущини у складі ЗУНР впродовж шести місяців 1918–1919 років. Ян, як і його батько Якуб, був не лише Калуським старостою. Він двічі розбивав турецько-татарські війська під Калушем, збудував в Калуші сиротинець для тисячі дітей та утримував його за власний кошт.
В Яворові, Львівщина, до кінця 2018 року планують встановити пам’ятник зазначеному діячеві. Jan ІІІ Sobieski був і Яворівським старостою також.
На фото – портрети Яна ІІІ Собєського та Владислава ІІ Варненьчика, котрі знаходяться в національному музеї в Будапешті. Мадярська опінія вважає саме цих польських королів — з українським корінням — приналежними до найвидатніших правителів європейських держав. Болгари дотримуються аналогічної думки.