загрузка...


Візочок на склі

Дата публікації: 2019.08.14 | Коментарів: 0 | Переглядів: 0

Неділя. Затишне і спекотне пообіддя. Люди люблять проводити такий час у кондиціонованих торгівельних центрах. А декому й нема коли оті закупи зробити, крім неділі. 
Під "Арсеном" парковка дуже завантажена. Не те щоб вільних місць немає зовсім. Але треба трохи попетляти, щоб знайти. Там парковки тієї - кіт наплакав. Місцеві знають. Місця для людей з інвалідністю - вільні. Я завжди звертаю на це увагу. Чомусь.

Йду я зі своїми старшими. На парковку заїжджає дорога автівка. Якщо я не помиляюсь — "Тойота". Велика така. Не джип, але й не звичайна легкова. Більша. За кермом дуже молода жінка. Я б сказала — дівчина. Але, як виявилося, у неї дитина. Тому дівчиною якось уже не пасує. Але їй і справді ледь може 22. Ні, тут не про ейджизм. Я зараз поясню, чому так акцентую на її молодості.

Так от. Заїжджає та автівка, і гонорово паркуєттся на місці з піктограмою для візочників.

На витримую. Підходжу. Жінка-дівчина відчиняє двері. Далі вільний переказ нашого діалогу. 

Я: Добрий день. Вибачте, будь ласка, мені дуже незручно задавати Вам таке запитання, але чиє у Вас посвідчення про інвалідність? 
Вона (вкрай здивовано): Нема. 

Я: Але ви припаркувалися на місці, для людей з інвалідністю. 
Вона (ще більш здивовано): Ну і шо? 

Я (на секунду німіючи): Ну як? А якщо приїде людина з інвалідністю? Де їй паркуватися? 
Вона (роздратовано): А вам шо? 

Я (відчуваю, що у мене тремтять руки): Ну наприклад у мене свекруха має інвалідність. 
Вона (дуже роздратовано): Але вашої свекруха тут нема. А в мене дитина. Де я маю стати?

Я: Мені здається, там ще є вільні місця. Мабуть, вам простіше дістатися до магазину, ніж людині на візку? 
Вона (здається, взагалі не розуміє, до чого я оте все): І шо? 

Я (майже плачу, чесно): Викликати поліцію? 
Вона (ну дуже роздратовано): Ай карочє! 

І зачиняє дверцята, пафосно газує і їде геть.

Я не бачила, де вона припаркувалися. Але точно не на місці для людей з інвалідністю.

Замість висновків. 

Мене трусило добрих пів години. Ні. Не від злості. Від розчарування. Від безсилля. Як? Ну як??? Людині 20 років з невеличким. Як може бути, що така молода людина не усвідомлює таких очевидних речей? Як може бути, що молода мама, яка прекрасно знає, що то є — маломобільність, не розуміє, чому не можна паркуватися на місці для людей з інвалідністю? 

Це не обдовбанець якийсь на бляхах. Не тупе безмозгле бидло, яке купило чортопхайку і не знає, що з нею робити. 

Це — красива, молода жінка, гарно одягнена, намарафечена і на дорогій машині. Про таких говорять — успішна.

І вона НЕ РОЗУМІЄ, що зробила не так, і чому я морочу їй голову…

Я робила свої покупки і мене далі трусило. Чесно. Я дуже рідко роблю людям зауваження на вулиці. А тут не змогла змовчати. Але це дорого коштує. Я сильно переймаюся.

ПС: В магазині біля каси зустріла жінку і молодого хлопця на візку. Не знаю, чи вони машиною, чи пішки. Але це доказ того, що люди на візках в "Арсені" таки бувають.

ППС: Отримала винагороду на виході. На відвойованому мною місці стояла припаркована автівка з синьою піктограмою візочка на склі.

Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.

Авторизація


Запам'ятати та автоматично входити на сайт

Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах: