До вибору до кольору партій повна є колода!
Королі, тузи і дами, джокерів також чи мало,
Всі в одній колоді-раді! Бо тусуються при владі.
І колоду ту тримають, роздають і знов мішають,
Розкладають, потім грають, кров людську розігрівають.
Швалі там також хватає, бо без неї не буває.
Шістки в рукавах ховають й для погонів залишають,
Шулера азартних ігор, розкрадуть, як не роздінуть.
Дива дивні в тій родині відбуваються щоднини.
Піка, Бубна, Трефа, Чирва з ними звісно туз козирний,
Всі різняться кольорами й королів своїх ролями.
Але всі крокують в ногу, вибравши собі дорогу,
До життя козирних мастей без напрягів і напастей,
Без податків і доходів, переплат і екологій.
Всі пасьянс плетуть під себе, не зважаючи на тебе,
З пиками розумних перців роздають всім по цукерці,
В золотавій одежині з присмаком гіркої цвілі.
Від цукерок тих по нині череву стає не мило,
Бачити козирні карти, не зважаючи й без жартів,
Будь-якої масті й чину всі огидні і не милі.
І не милі і ні кроку понад двадцять років строку,
Незалежність граючись зливають,
В тім залежність набувають,
День за днем і рік за роком, вже мчимо кудись нівроку
Чи то в прірву чи провалля, сподіваюсь не без гальмів.
Залишається без жартів, в руки взяти всі ті карти
І жбурнути із завзяттям в пащу вітру без прокляття.
Вітер хай несе те кодло геть з очей, без пересадок
В край казок всіх дуремарів, «кровосісь»-локшиноварів.