Ігор Дебенко

Публікацій: 2

“Єдність” б’є по Чуднову

Створення міжфракційного об'єднання "Єдність" в Івано-Франківській обласній раді у складі восьми депутатів, про що вранці оголосив голова фракції "Відродження" Мирослав Карабін у відповідь на застосування брутального насильства режимом Януковича проти українських громадян, так чи інакше іміджево напряму б'є по голові ОДА Василю Чуднову.

Створення міжфракційного об’єднання “Єдність” в Івано-Франківській обласній раді у складі восьми депутатів, про що вранці оголосив голова фракції “Відродження” Мирослав Карабін у відповідь на застосування брутального насильства режимом Януковича проти українських громадян, так чи інакше іміджево напряму б’є по голові ОДА Василю Чуднову.

За часів Вишиванюка хоч і небагаточисельна, однак абсолютно йому підконтрольна фракція “Відродження” поряд із самими “регіоналами” була чи не основним рупором режиму на місцях.

Зрештою, Мирослав Карабін — теж креатура Вишиванюка...

Відповідно, розкол у фракції, що стався сьогодні, є не лише символічним, але іпісля виходу з неї голови, де факто, означає зникнення фракції як такої.

Окрім того, входження у міжфракційне об’днання “Єдність” частини депутатів, членів фракцій УНП та УП — безпосереднє свідчення існуючого невдоволення ву рядах начебто лояльної до Чуднова частини депутатського корпусу.

Зінаїда Болюк, яка мала б забезпечити новопризначеному губернатору 5 “штиків”, одного не втримала. Не витримав до своєї честі Богдан Кучер. Що цікаво, сам Кучер вже давно хотів скласти депутатські повноваження, мотивуючи це професійною діяльністю. Депутатська більшість ж його двічі не відпускала, і, мабуть, знала чому... Не на часі став і розголос із ОДТРК...

Двох депутатів не дорахувалася і насаликівська фракція “Української партії”. Позиція Миколи Семенюка і Ярослави Ульванської і так надто часто йшла врозріз із аж надто полярною та непослідовною позицією фракції. Як стверджують окремі поінформовані джерела, незабаром можна очікувати на подальше розгортання процесу у межах фракції.

Що ж до поважних Степана Пушика та Михайла Андрусяка, то вони вже свої заяви забрали назад, мотивуючи банальним нерозумінням того, що чинили. Зрештою, цей факт лише підтверджує плачевність ситуації у різношерсній сьогодні “Нашій Україні”. Однак, лежачого не б’ють, а тому — йдемо далі.

Інша тема — посади. Певною мірою сьогоднішній демарш можна розглядати як парад ображених. Шинкарука вже “пішли”, Карабін — на підході... Чи збереже посаду Ульванська — наразі питання, хоча здається, що, скоріше, таки так. Вже ж Ярославі Степанівній 58 як-не-як!

Найголовніше ж те, що за переорієнтацією групи депутатів може приховуватися невидима рука Миколи Палійчука.

А з цим, відповідно, і перспектива “Удару”, яка для багатьох може видаватися перспективною гаванню на найближчий період.