Хочу розповісти про калуське весілля. Воно дуже шумне. Купа грошей на ресторан, море шампанського, дорогі вбрання, гості з усіх усюд. Ну, всі знають.
Почну із того, що хочу чесно зізнатися – люблю весілля, люблю на них танцювати.
І от до мене приїздили мої подружки із Києва. Їм випало спати у готелі. Друзі, майже родичі, місцеві господарі, пустили дівчат спати у місцевий готель,
Мої подруги — одна із них вагітна, інша — з нею за компанію приїхала. Я знаю їх давно. Ще з студентських років. Ми не раз були разом на фестивалях і ночували в наметах і т.д. Мене попередили, що в готелі через весілля може бути шумно. Але я не придала цьому значення. Але ніхто не знав, як саме шумно буде.
Спочатку гості гостилися і мої подруги спокійно дивилися телевізор. Потім — задрімали. І от о другій ночі почалася фінальна стадія весілля — танці до упаду. На весіллі вмикали не зовсім очікуваний репертуар. За словами дівчат, замість гуцульського аркану звучали «Белые рози», інші пісні Юри Шатунова. Була навіть пісня «Как упоительны в России вечера», що здивувало дівчат у Калуші... Дівчата не спали і наступного дня обговорювали це. Вони припустили, що це не тільки доросле покоління , а і молодь – теж.
Попутно заговорили про Майдан. Згадали скандал із ефіром «Інтеру», де в новорічну ніч увімкнули Газманова, Кобзона, Валерію і інших артистів, оголошених в Україні персонами нон-грата… Згадали про весілля сина Литвина у розпал Майдану.
«Ребята, у вас есть друзья, которие служат в армии?» — пропонує запитати одна із подруг у музикантів…
Підійшов час їхати, і дівчата стали збиратися. Ми розплатилися. По дорозі вони допомогли мені винести коляску. Мені стало соромно за Калуш. Здивування, що в місті не шанують своїх традицій. Що тут не дивляться фільм, який показують у парку, а тільки насолоджуються літнім вечором. Як же однак не бути страусом? Як не ховатися від відповідальності за своє місто?
Чи мало би значення, хто саме грав весілля у Калуші з такою музикою? На наступний день виявилося, що молодий - із Москви. Дівчина познайомилася з ним на заробітках. Жити будуть там, а весілля грати приїхали до Калуша. І що то весілля - виходить, класичний сюжет із української літератури. Про українських жінок, які змушені від’їжджати із рідних домівок у пошуках кращої долі писав ще Григір Тютюнник. Так, оповідання називається “Оддавали Катрю”. Коли ми проходили його, то нам казали - українські селяни мусять віддавати дівчат заміж через брак чоловіків.
Літні вечори п’янкі. Була п’ята вечора. О шостій тридцять Льоля мусила бути на зупинці і їхати на поїзд…
На думку дівчат, Свєтка Соколова на калуському весіллі бути не повинна. Так само, як і «Земля в ілюмінаторі». ОСОБЛИВО тому, що це у Калуші. Звісно, тема дискусійна, але принципи ще ніхто не скасовував.
Дівчата поїхали у понеділок. Є такий сервіс Бла-бла-кар, Марина скористалася ним і вирушила до Києва від “Касабланки”… Я її провела. Попутно поцікавилася , звідки водій і його супутниця. Вони виносили костюми і сукні – явно весільні гості. Їхали до Києва. «Ви приїздили до родичів на весілля?» — запитала я. З чого ви взяли, що я із Калуша? Запитав це мене водій машини, жевжик, навіть трохи ображено. Виявилося, що вони із Закарпаття.
Щоправда, говорили українською мовою.
— І як вам калуське весілля? — перевела тему я.
— Гарно, — пожвавішав він. — Дівчата гарні.
— Дівчата, солодкі, як мед…
Я чомусь згадала молоду, молодого і фльор парфумів… І білу весільну сукню із відтінком слонової кості. Так, її таки шкода, коли нею обтирають асфальт.
Читала у книзі ще однієї подруги: «Я змалечку люблю серпень і його запах. Запах стиглих груш, теплі сутінки й прохолодні, майже осінні вечори, час тепла без спеки, фруктів і квітів без міри, радості без сліз.»
Я сказала дівчатам, що всім потрібно заробляти. Мої гості — що навряд чи можуть заробляти тільки так. Тобто, що музикантам потрібно було відмовити замовнику. Проявити вірність стилю і перейти на класику. Але коли у нього троє діточок, двоє старих батьків і кілька друзів на фронті, яким треба бронежилети, доводиться погоджуватися на поєднання стилів. Сподіваюся, ніхто не образиться на мене за цей пост :)