25 березня 1999 року вбивці о 23:30 блискавично розгорнули за 5 км до Борисполя поперек дороги КамАЗ із причепом, спіймавши «Тойоту» наче в лабети. Два кузови автопоїзда містили кілька тон зерна, які ховали 11 бочок з керосином на той випадок, якщо доведеться все підірвати на місці вбивства. Зрештою вбивці добили кастетами Вячеслава Чорновола та водія Євгена Павлова, які розбилися на передніх місцях. Мене не дістали, бо від удару я втратив тяму і вилетів на підлогу із заднього сидіння, на якому лежав. Убивці розчинились під покровом ночі.
Понад три роки тому Київський обласний апеляційний суд скасував закриття кримінальної справи, яка була сфальшована під банальну ДТП. Суд скерував справу на нове розслідування, але жадної реякції від прокуратури досі нема.
Є докази, як Вячеслава Чорновола добивали кастетом, докази про вилучені заздалегідь подушки безпеки, зафіксований факт «випадкового» розбиття черепу Вячеслава Чорновола, на якому були чотири сліди. Є десятки инших доказів вбивства.
Понад триста народних депутатів України місяць тому (тоді було 306 підписів) звернулися до ґенерального прокурора Юрія Луценка з вимогою активізувати розслідування вбивства. Така єдність для Ради рідкість.
Ґенеральний прокурор нехтує вимогами парляменту і жадним чином не зважає на запит.