І зібрались до Києва прикарпатці – депутати. В головних уборах і благеньких касках, аби хоч якось захистити чорняві та сиві голови від мисливців за головами.
Надовго зібрались. Взяли собі харчі в дорогу. Не забули й про мітингуючих. Везли для них кілька відер прикарпатського меду. Справжнього! Не такого, як мені доводилось бачити кілька років тому на одному з столичних ринків. А там я бачив мед у слоїках, на яких красувались написи: МЕД ВИСОКОГІРНИЙ КАРПАТСЬКИЙ ЛИПОВИЙ!
Хоч торгували шахраї та причепитись до їх реклами було неможливо. Писали правду – мед липовий. А кияни велись на слова карпатський високогірний. І чемно шикувались в чергу. Адже не кожен задумувався над тим, що липа високо в горах Карпатах не росте…
Прикарпатські депутати везли мед від добрих пасічників. От лише цікаво: а довезли? Адже на виїзді з Івано-Франківська двоє ВИРОДКІВ напали на автобус, вибили лобове скло в автобусі, травмували водія і дали драла. Звісно, жодна організація не взяла на себе відповідальності за напад. Напад скоєний анонімами. А аноніми, на моє глибоке переконання, наймерзенніша частина нашого суспільства.
Та все ж маю в Бога надію, що оту двійку наші доблесні міліціонери впіймають, якщо ще не впіймали, мед залишився неушкодженим, а прикарпатці до Києва дісталися без інших пригод.
Вірю, що мітингуючі добрим карпатським медом і самі ласуватимуть, і пригостять ним беркутівців. Це ж в наших українських традиціях! Збройні хлопці їстимуть прикарпатський мед, аж за вухами лящатиме, із, сподіваюсь, не наколотим, американським печивом! Хоча – хтозна. Оті американці на все здатні – апельсини ж наколювали і в драні ширвжитківські валянки мітингарів взували…
Насамкінець. Долетіла з Києва звістки невесела. Побили хлопця з Калущини. Хлопця, що поїхав до Києва підтримувати процес євроінтеграції. Отої самої, супроти якої в Калуші, на вулиці, що веде з нинішнього цвинтаря до колишньої аптеки, красуються страшилки медведчуківців. І не лише там…