Отже, ми повинні зрозуміти, що Російська імперія є ні чим іншим як продуктом пропаганди кремлівських володарів. Привласниши нашу історію та назву (дякувати Господу, ми мали “запасну” назву — Україна, а то би щезли, як бургундці, хто пам’ятає цей народ? Лише вино і герцог Бургундський в романах Вальтер Скотта), логічно було знищити мову, принаймні, заборонити її.
В 1720 році указ царя Петра І про заборону книгодрукування українською мовою і вилучення українських текстів з церковних книг. Це була перша спроба заборонити мову народу, який заважав існуванню Російської імперії. Потім були й інші, а Валуєвський циркуляр 1863 року забороняв друкування україномовної духовної та науково-популярної літератури, бо «ніякої окремої малоросійської мови не було і бути не може».
Останньою в циклі боротьби проти української мови було прийняття Верховною Радою СРСР Закону про мови народів СРСР, де російській мові надавався статус офіційної в 1990 році. І не забуваємо, що вчителі російської мови в Україні за часів СРСР отримували на 15% більшу зарплату, ніж вчителі української мови (починаючи з 1984 року). Не забуваймо ще за прочитання букви ” ѣ” — ять, яку кремлівські “філологи” читали як “є”, а не “і”, як повинно бути насправді. Закликаю усіх перечитати стародавні тексти, читаючи ” ѣ”, як звук “і “, і ви зрозумієте, якою мовою писались старі літописи.
Далі — історія. Є аксіома, що імперська влада дозволяла популяризувати те, що відповідало її інтересам. Саме тому я пропоную усім поглянути, що ж з “малоросійської” історії дозволялось досліджувати в період 18-20 століть. Правильно — козацтво. Ідея була — перетворити європейський народ з багатою літературою, побутом та культурою на рустікальних танцівників гопака, де сало та горілка є замінником художніх галерей та університетів, а шаровари, люлька та чуб є замінником кунтушів, мережива та кави. Народ — бидло, народ — гуляка, народ, який не існує, бо на такій культурній парадигмі існують лише якісь папуаси. Вдалось їм це зробити, ох як вдалось! Усе, що мало якусь світову культурну цінність, оголошувалось або польським, або російським (московським). Так триває і надалі, але поволі ми починаємо розуміти усю велич нашої спадщини як європейської нації.
Знову я про Україну! Ганьба, хоча я уже казав, що без нас і без нашого завоювання та затуркання тієї імперії би не існувало. Ба, навіть представники нашої нації її будували, коли побачили, що можна отримувати за це колосальні суми та привілеї. Ціна смішна — воля твого народу, бо він того рабства ніколи не відав, а тут є можливість стати паном (бо такі закони Московії) і над своїми ж “посполитими”. Я маю на увазі таких, як канцлер Безбородько (наш — хахол), що був одним з творців імперського рабства для українців в часи Катерини ІІ. Закріпачення українців, максимальне оподаткування і бариші, солодкі бариші. До речі, після смерті Анни Іоанівни (племінниця Петра І) в 1740 році Російською імперією, аж до Єльцина, не керували росіяни (московити). Високонароджені німці та українці (з вкрапленням поляків) створили систему по експлуатації населення тих просторів і до 1917 року використовуючи ідею ІМПЕРІЇ.
Українці? Так, усі ці князі Розумовські, Безбородьки, Оболенські та інші були не чим іншим, як олігархами, що, використовували зручні їм закони ефемерної імперії, щоб гнобити як власний народ, так і інші. Паралель з нашими олігархами очевидна — використовуючи “панятія” Расєї, збагачуватись за рахунок власного народу, який ну ніяк не зникає як нація, хоча, може це і добре, бо, залишаючись європейським, продовжує працювати і набивати калитки олігархів. Це вам не Пєнза з тотальним алкоголізмом та неробством. Саме тому, час від часу їм треба давати якийсь кусень, як то Шевченко (козел звичайно, бо ненавидить олігархів і хоче “кров ворожу” — далі по тексту, але ми його зробимо злим хлопом з вусами та в шубі, а не красенем-коханцем, художником-поетом і “шароварщики” схавають), чи козаки ( тут просто — бухайте горілку і “підманули Галю”), або дамо їм незалежність, ну ніби незалежність в 1991 році, і продовжимо це бидло дурити та грабувати.
Російська імперія є економічним об’єднанням з метою експлуатації народів, ресурсів, і при цьому, використовуючи ідеологію та пропаганду, претендувати на якусь особливу роль у світі, щоб пограбованим до нитки людям давати ідею необхідності їхнього рабства в ім’я якоїсь вищої мети, з метою задоволення їхньої потреби жити хоч для чогось, окрім рабства.
Ідея “Рассєюшкі” була сформована міністром народної освіти (просвєщенія) Сергієм Уваровим в 1833 році, коли він видав ідею розвитку держави в трьох словах: “Общая наша обязанность состоит в том, чтобы народное образование, согласно с Высочайшим намерением Августейшего Монарха, совершалось в соединённом духе Православия, Самодержавия и народности”. Православіє, Самодєржавіє, народность, як противага ідеям Великої Французької революції — “Свобода, рівність, братерство”.
Згадаймо Майдан та його ідеї — Свобода. Рівність. Братерство. І ми боролись проти православія (державного контролю за церквою та її кіріловської корупції та бездуховності), самодєржавія (Янукович, Путін) та народності (відторгнення від ідеї “Русского міра” і пошуку нашої ідентичності). Саме тому наші ідеї Української Великої революції є такими вбивчими для тих, хто прагне продовжити безкарну експлуатацію “нації вільних людей”.
Далі будуть лише факти, про те що так званий “великоруський” народ сформувався лише після 1825 року і про так звані переможні війни ” русского оружия”, і чому “хахол” є найгіршим ворогом українця
Далі буде...