Ситуацію на Донбасі у нас, в Україні, часто порівнюють із ситуацією в Ольстері, деколи забуваючи, що те, що мається на увазі під Ольстером, є Північною Ірландією, яка перебває у складі Великобританії. А на останньому Шустері один із “експертів” навіть назвав Ольстер частиною Північної Ірландії, хоча якраз остання і є частиною історичного регіону Ольстер, що поділений між Ірландією та Великобританією.
Взагалі-то, історичні пізнання та аналіз українських “експертів” — це тема окремої статті. Просто деколи соромно за кваліфікацію тих, кого запрошують на солідні політичні шоу.
Отже, Північна Ірландія і чому для пояснення ситуації в Донбасі (навіть не в цілому Донбасі, а на територіях, контрольованих росіянами та терористами) використовують історичний досвід цього регіону?
Північна Ірландія не є частиною незалежної ірландської держави, а — Великобританії. Більшість її населення — протестанти, так як в Ірландії — католики. Це основа сепарації.
Чи є таке на Донбасі? Ні нема, адже усе населення там православне, чи, може, криваві “уніати” та “папісти” зосередженні десь в Сватово і чекають століттями як би то ввести інквізицію в Краснодоні?
Наступне — переселенці. Так, багато шотландців (протестантів) переселилось в Північну Ірландію вподовж віків. Так, в Белфасті проживало багато відставних англійських офіцерів. Чи є вони там зараз? Нащадки — є, більшість яких себе давно вважає ірландцями, або ольстерськими шотландцями, а англійські офіцери уже давно перебрались на “великий острів” після початків протестів.
Наприкінці 1960-х років почалась хвиля насильств з боку католицької меншості (націоналістів) стосовно більшості (юніоністів). Меншість хотіла возз’єднання з історичною Ірландією. Після 30 років терору та насильства уряд Великобританії надав дуже широку автономію Північній Ірландії (Акт Великодньої П’ятниці в 1998 році). Після цього хвиля насильств значно зменшилась.
Ви бачите хоч якусь подібність між ірландськими католицькими націоналістами та “апалченцами”? Як побачите, будь-яку, то скажіть мені, неуку. Знаєте, коли би це мало сенс? Коли б за спиною ірландських націоналістів стояли США, сподіваючись їхніми руками знищити стару добру Англію, яка породила США і не дає змоги утворити трансатлантичну імперію з єдиною “американською” мовою та католицизмом як основною релігією.
Терористичний шабаш на Донбасі наводить думки про іншу історичну паралель — Вандею. Це область на заході Франції на березі Біскайської затоки, якраз під “Бретанським рогом Франції”. Саме там з 1793 по 1796 рік відбувалось жорстоке повстання проти революційного уряду в Парижі, в результаті якого загинули до 160 тис. чоловік. Річ у тім, що в Парижі стратили короля Людовіка XVI, а вандейці були запеклими роялістами. Перші паралелі виникають? Які ж вони злі ті донбасо-вандейці. Ми ж навіть не встигли нашого “царя-батюшку” не те що стратити, але хоч добре по писку натовкти, а вони уже розізлились...
Вандея була патріархальною областю зі своїми звичаями, і те, що відбувалось в Парижі, шокувало її. Крім того, революційний уряд повів наступ на релігію, вірніше — хотів її модернізувати, позбавити схоластичності та закостеніння (привіт московському патріархату). Ну, і, крім того, почалась війна з Австрією, а мобілізовуватись вандейці не хотіли.
Австрія та Англія (яка мала прямий кордон морем з Вандеєю) активно допомагали повстанцям, але, врешті-решт, революція перемогла і Франція перетворилась на модернізовану капіталістичну державу, а потім і на імперію з немеркнучою славою Наполеона. Не зважаючи на поразку Наполеона, Франція, подолавши феодалізм та деспотичний монархізм, в XIX столітті стала однією з найзаможніших країн світу. Не зважаючи на всі жертви революції за 20 років рівень життя простого француза виріс в 6-8 разів (оцінки різняться) і тиранії в ній більше ніколи не було. Просто вони знали, за що боролись і боролись до кінця.
16 вересня всі говорять про засідання Верховної Ради і про те, що там відбулось. Я не буду писати дифірамбів ЄС, бо членство в ньому десь в далекому майбутньому, а сплюндрована земля та безногі хлопчики — сьогодення. Критикувати владу — це добре, засуджувати її дії — основа демократії. Саме тому не можна мовчати про той закон, який би мав припинити війну. Це ганьба і безумство — оголошувати амністію тим, хто, якщо і не вбивав, то калічив, крав, мародерствував, віджимав бізнеси в чесних донеччан. Кадирівці, до речі, виконували роль поліцаїв, то, може, і не вбивали, а просто наводили жах серед населення. То давайте відбудуємо їм будинки за кошти нації десь в Донецьку, а вони на викрадених в громадян України тачках будуть “райзувати”, а потім запишуться в міліцію і ми будемо їм зарплату платити.
Цей закон, як і вся сага перемовин з терористами, є ганьбою і зрадою інтересів Майдану. Уряд що — хоче створити (узаконити) терористичний анклав в Донбасі? Нас налякали війною, нас налякали силою Росії, нас налякали хімічною та ядерною зброєю. Так, Росія є сильнішою. Поки що. То чи не краще, не бруднячи рук, відступити, консолідувати націю, провести, врешті-решт, арешти шпигунів та зрадників, провести реформи та вірити в силу нації?
Чесно, мені важко писати про той “план умиротворення”. Єдине, на що сподіваюсь, що то був тактичний хід з боку нашого президента, щоб виграти час, щоб, нарешті, сказати нації правду: Російська Федерація почала війну проти нас і що вона не зупиниться, поки не доведе до краху нашу Вітчизну, допоки не задушить свободу. Донбас — це не Ольстер (Північна Ірландія), це — дика Вандея, з якою розмова одна — сила.
Тут усі часто цитують Бісмарка, захоплюючись його генієм, але той геній ще всередині XIX століття, вивчаючи історію, зрозумів, що держави творяться “залізом та кров’ю” — іншого не дано, інше — це шлях в небуття, інше — це дипломатія виживання.
P.S. Щороку в Україні в автоаваріях гине до 5000 людей, це — прямі смерті. Тисячі передчасно помирають від туберкульозу, гепатиту С та інших хворіб. Десятки тисяч помирають, не досягнувши віку 60 років через нужденність, поганий медичний догляд, погане харчування, алкоголізм. Чому так? А тому, що ми боїмось війни за свободу, за справжню свободу і за християнські цінності. Ось так. Скільки в АТО загинуло? Багато. Але, якщо ми опустимо руки, то ці цифри опосередкованих смертей ніколи не закінчаться, і ніякий ЄС нам не допоможе. Бо казав Господь: я допомагаю тому, хто допомагає сам собі.