За два тижні мільйони громадян підуть на виборчі дільниці вибирати нових народних обранців до Верховної Ради! Ви зауважили, що кожні вибори до парламенту у нас є вирішальними? Перші вибори — “зламати хребет партноменклатурі”, вигукували колишні комуністи-поети, останні вибори — “це наш шанс повалити гегемонію регіоналів”, скандували маргінали-патріоти та юленосці. Завжди вибори — це бій; це усвідомлення власної особливої ролі в боротьбі за щастя народу. Завжди, це критика влади і чітке розуміння того, що саме ця влада робить не так. Так минуло 24 роки, так минуло життя усіх хто сподівався на краще і тих, хто не сподівався, бо мав змогу виїхати за кордон і тих, кому було все рівно, бо улюблене заняття для них було сидіти і чекати позитивних змін.
Улюблена теза на виборах — ” Ми змінимо усе на краще”. Так, на краще, для себе і лише для себе. Вони дають нам гречку чи капличку і ми, по жлобськи посміхаємось, бо отримали хоч щось, не розуміючи, що втратили набагато більше.
Ми називаємо Майдан революцією і багато з нас вважає її уже завершеною. Хотілось би нагадати, що революція завершується справжньою перемогою лише тоді, коли в державі повністю змінюється суспільний лад. Зимовий Майдан повалив лише верхівку виконавчої влади, а у нашій державі, як і в більшості країн світу існує три гілки влади. Революція не торкнулась, поки що, ні законодавчої ні судової влади. Саме тому, жодних фундаментальних змін ще не відбулось. Режим Януковича був лише верхівкою айсберга, видимою для корабля під назвою Україна, проте, решта льодяної гори, яка і є справжньою небезпекою, завжди готова розтрощити та пустити на дно нашу Вітчизну. Долає айсберг лише той, хто знає про його існування, хто усвідомлює що саме сховано під крижаними водами океану.
Нація поволі уже починає розуміти на якому фундаменті був вибудуваний антинародний режим Януковича, але щиро не розуміє як ті, кого вона привела до влади після Майдану, не можуть рогледіти той клятий підводний айсберг. Саме з цим і повязана так звана народна люстрація, яка виражається в викиданні до смітників та побитті ненависних людям казнокрадів, пройдисвітів, хабарників та інших вірних солдат культу “Золотого Батона”. З високих трибун наголошують про недемократичність подібних методів, і що вони віддaляють нас від Європи. Якраз навпаки, методи народного супротиву хижій тваринницькій системі використання влади, наблизять нас до Європи, бо що би не говорили і не приймали у Верховній Раді, але з Симоненком, Шуфричем, Єфремовим та усім їм подібним ми до Європи ніколи, підреслюю - ніколи не ввійдемо. Bлада повинна бути контрольованою народом , виборцями, а методи контролю напряму залежать від здатності обраної влади задовільняти інтереси нації.
Так що, якщо хтось і винен в стихійній люстрації, то це влада, яка неспромоглась покарати винних в смертях на майдані, розкраданні державної скарбниці та і просто в аморальному та безвідповідальному ставленні до обовязків державних службовців. Чим менше справжніх реформ буде проводити уряд, чим більше народні обранці будуть вдавати видимість корисної для нації роботи, тим більше буде зростати рівень народної люстрації. Є така точка зору, поширена серед людей, що на фронт посилають найсвідоміших людей, щоб знищити найбільш активних учасників Майдану і патріотів, бо вони заважають тим хто при владі і надалі гнобити свій народ. Ніхто не може підтвердити чи спростувати цю точку зору, але згодьтесь, що вона існує, а раз існує, значить народ і надалі не довіряє владі і вважає в ній ворога. Це, може привести до нового Майдану, але на цей раз кривавішого та більш руйнівного. Не хотілось би цього, проте, якщо політичні лідері далі будуть закривати очі на те що цікавить націю цього не можна буде оминути.
Я вже писав вище що зміни поки що відбулись лише у виконавчій владі, а цього замало для перемоги революції. Зараз з телеекранів нас переконують, що вибори до Верховної Ради стануть продовженням революції у владі законодавчій. Тут все залежить від нас і тільки від нас — кого ми оберемо. Тисячі кандидатів, десятки партій — вибір широкий.За кого ж нам голосувати, щоб не зробити помилки і не привести до влади чергових шахраїв? Важке запитання. Давайте спробуємо розібратись за кого не потрібно голосувати, якщо ти бажаєш перемоги ідей Майдану.
По-перше, в жодному разі не можна голосувати за людей (людців!) які приймали антинародні закони 16 січня 2014 року (їхні прізвища є оприлюдненими і це наша робота та обов’язок як громадянина переглянути списки партій та кандидатів у мажоритарних округах і не голосувати за них, та політичні сили, які включили їх до своїх списків).
По-друге, не голосувати за усіх хто був членом Партії Регіонів та комуністичної партії. ця інформація теж доступна.
По-третє, не голосувати за кальки регіоналів (це партії створені “під вибори” колишніми регіоналами).
По-четверте, не голосувати за партії та кандидатів які витрачають шалені кошти на телерекламу, сіті-лайти та решту. Якщо колосальні кошти (ми говоримо про сотні мільйонів) витрачаються на рекламу, значить ці кошти не ідуть на потреби війська, отже, інтереси цих партій/осіб кардинально відрізняються від інтересів нації, яка хоче чутись в безпеці, маючи сильну та укомплектовану армію. Одним словом, чим більше бачиш обличчя людини на ТБ та сіті-лайтах тим менша вірогідність того, що він буде захищати твої інтереси.
По-п’яте, не голосуйте за партії які використовують ганебний популізм, включаючи в свої списки відомих, але малоефективних, як законотворці, людей. Це можуть бути журналісти, співаки, а тепер ще і військові. Взагалі ці вибори будуть кольору хакі, бо майже кожна політсила включила до своїх списків популярних командирів добровольчих загонів і вояків. Це не правильно і не професійно, адже якість роботи в законодавчій гілці влади неодмінно постраждає.
Наприкінці 1980-х з’явилась мода обирати до парламенту священників. Це було новим віянням, коли в комуністичному та атеїстичному СРСР обирали тих, хто самою своєю професією протестував проти комунізму. Вони сиділи такі інакші в мітрах та ризах і здавалось що от-от зміна відбудеться. Потім мода пройшла, а проблеми залишились. Тепер є шанс що у Верховній раді будуть засідати в балаклавах. Теж цікаво, теж по новому, але чи ефективно? Ні!
Відносно журналістів, особливо відомих, то це взагалі зрада професії, адже маючи широку популярність та довіру в народі, вони могли контролювати владу не входячи безпосередньо до неї. Кажуть, що краще журналісти у Верховній Раді ніж колишні водії та коханки. Згоден, але як довго мине часу коли колишні зірки журналістики перетворяться у Верховній Раді на тих самих водіїв та коханок? Подумайте над цим!
По-шосте, не голосуйте за людей які займали високі пости в структурах виконавчої влади, а зараз хочуть стати законодавцями. Ти займав відповідальну посаду, не справився з роботою і тепер ідеш в депутати? Не слухайте цих людей, які постійно говорять як багато вони робили для України, просто запитайте їх що вони довели до кінця? Яку справу завершили і де результати?
По-сьоме, не голосуйте за кандидатів які обіцяють вам відремонтувати дороги, теплотраси, збудувати церкву. Це не робота депутата! Його робота приймати корисні та легкі до виконання та розуміння закони. От і все, а спортзал в школі має відремонтувати хтось інший з виконавчої гілки влади. Ну і ніколи, ніколи, не голосуйте за тих, хто займається підкупом виборців. Гречкою, гривнями, відремонтованим клубом на селі. Він обовязково сторицею вкраде від вас те що дав — неодмінно, без тіні сумніву!
По-восьме, не голосуйте за дітей відомих вам людей, принаймні зараз на цьому етапі нашого політичного життя. Діти відомих політиків( як сьогоднішніх так і у відставці) просто так не ідуть в депутати, вони будуть виконувати якусь функцію, ну мало вам дітей Януковича чи що?
Здається, усе. Поглянувши на ці мої субєктивні застереження, приходиш до висновку, що нема за кого голосувати. Це майже вірно, але ми завжди можемо проголосувати за політсилу, яка має найменше популізму та піару в своїх списках та програмах. Ми маємо два тижні і наше завдання сідати за роботу і тверезо та прискіпливо вивчати тих людей за кого будемо голосувати. Шанс у нас є — мінімальний, але є. Українська нація вміє дивувати - давайте здивуємо вчорашній день, позбавивши його майбутнього. А з дійсно важливого — ворог плюндрує нашу землю і ніякими законами його не вигнати, лише рішучістю і усвідомленням того що іде війна, що б нам не казали з клятого телевізора.