Тема місцевих виборів зараз в усіх на вустах. Дивно, як на мене, адже ще так багато часу до кінця жовтня. Проте, коли поглянути на ці вибори з точки зору теорії децентралізації, усе стає зрозумілим. Річ в тім, що магічна фраза «податки, в більшості, будуть залишатись на місцях», не дає спокою професійним борцям за… та за будь що — євроінтеграцію, сильну Україну, «услиштє Донбасс», у нас уже Європа, «кожному селянину курку щодня на обід» (пардон, це Генріх ІV, король Франції в 1589–1610 роках).
За матеріалами преси, декілька народних депутатів, губернатор, мери та їх заступники хочуть змагатись за крісло міського голови нашого коханого Франківська (та, напевно, і Калуша чи Коломиї також). Цікаво чому? Це ж така невдячна робота! Своїми вухами чув: одні нерви і безпідставні звинувачення. Бідні наші міські голови. Може, саме тому усі так хотіли до Верховної Ради, бо там ти – «безликий», майже, як секта в «Іграх престолів», а за одне голосування можеш собі забезпечити лікування від нервів в Баден-Бадені і особнячок в Австрії. Ви уявляєте собі такий відтік кадрів?
Колись усі мери хотіли бути нардепами, а зараз пішов зворотний процес. Невже через любов до своєї малої Батьківщини? Знаєте, що вони усі вам скажуть? «Зараз є можливість робити реальні реформи на місцях, коли злочинний режим Януковича уже не перешкоджає». Повірите? Не думаю. Ми усі вже порозумнішали і розуміємо, що як черв пливе за какашкою (перепрошую), так і професійний українець за баблом. При децентаралізації, такій, як планується, посада «нардепа» втратить свій шарм і фінансову потугу. Пророкую зниження статусу нардепа, куди будуть обиратись олігофрени та шофери, але саме на них ще довгі роки буде концентруватись ненависть народу. Нам колись так впаяли: пан Табачник впаяв, що основне зло – то Верховна Рада. Донині працює, чи не так?
Тепер відносно модного «праймеріз». Дико звучить цей термін поміж обійсть селян та вівчарів. Деякі політичні партії вибрали декілька кандидатів, щоб проміж них вибрати одного, найдостойнішого. Все це добре, так і має бути, окрім того, що було сказано: усі можуть голосувати за улюбленого кандидата. Ви що, здуріли? А який тоді сенс бути членом партії? На праймеріз голосують лише члени партій, це їхня прерогатива. Якщо якась партія закликає голосувати усіх, хто бажає, то який сенс бути членом тієї партії?
Зрозуміло, до чого я веду? Нема у нас політичних партій і бути не може, бо політична партія передбачає ідеологію, яку вона хоче втілити в життя. Яку політичну ідеологію хоче втілити «Блок Петра Порошенка» чи «Народний фронт». Це ж не партії. Це — тимчасове об’єднання зацікавлених людей по дерибану. Невже я помиляюсь?
Тепер відносно місцевих виборів! Люди, вам того треба? Якесь заморочене і надмірнозаплачене бидло буде вас агітувати за «блоки», «фронти», так виглядає, що і за усякі «самопомочі», лякати вас війною, яку воно само і підтримує, бо вигідно, ховати свої гріхи в тому. Ну, давайте подорослішаємо, бо податки, які ми платимо, належать нам, а не їм. Ми не повинні бути заручниками політиканів. Мери ваших міст мають зібрати ваші податки і відремонтувати усе, що треба, а відсотків 5-7 відіслати до Києва на оборону і дороги, перед тим створивши власну міліцію, яка буде наповнювати бюджет міста. В жодній цивілізованій країні нема МВС, це також совок. Раз гроші належать громаді, то ми наймемо нашу власну поліцію, в межах нашого міста і вона буде працювати на нас, на громаду, а не на чергову корумповану скотину з маєтками, як в Біла Гейтса.
P. S. Ліквідація усіх рад, ліквідація МВС, ліквідація центральних судів і прокуратури — запорука процвітання. Ну і повна ліквідація ПДВ, як запорука деолігархозації суспільства.
