Історія виборів є давньою і налічує уже понад 2.5 тис. років. Так само давньою є історія політичної боротьби на виборах, яка не завжди була чесною та відкритою. Ще в Древній Греції кандидати на виборні посади дуже часто поливали брудом своїх опонентів, як то, називаючи їх агентами перського царя або прихильниками поваленого народом тирана. В Стародавньому Римі з’явились перші політтехнологи, а в Індії – перші фальсифікатори результатів виборів (до речі, історія цікава та весела, тому її коротко переповім: на виборах сільського голови в Індії як бюлетень використовувалось пальмове листя. Так от, уже наприкінці процесу, одна корова з’їла результати і її власник був проголошеним фальсифікатором. Що сталось опісля – історія приховує)
З 17 століття бере свій початок сучасний виборчий процес партій і, звісно, “чорний піар”. У Великобританії, Нідерландах, а згодом і в США, виборчі технології передбачали обливання своїх політичних опонентів брудом і широко використовувались. Так, коли на початку 19 століття відбувались вибори Президента США противники Ендрю Джексона (той, що на 20-доларовій купюрі), доводили, що його мати була, перепрошую, проституткою.
Таке було і таке є, хоча, різкість негативності незмірно зменшилась. Все ж таки надворі 21 століття. Ну, це – в “них”, а в нас, видно, надворі і надалі панує таке давнє і не надто цивілізоване 19-те.
Цьогорічні місцеві вибори, без заперечень, претендують стати найбруднішими, принаймні, з часів Майдану. Рівень негативної інформації просто зашкалює, і мені важко повірити, що усе це відбувається після Революції Гідності і в часи війни з Російською Федерацією. Виборців відверто сприймають як тупе бидло, якому можна говорити усе, що заманеться. Головне – багато разів повторювати, і маса, як казав Геббельс, - повірить. Наприклад, свої прямі обов’язки, як міської влади, подавати, як щось екстраординарне, майже героїчне: “Зробили!”, “Відремонтували!”, “Відкрили!”. Нагадую, що будівництво доріг, садочків, лавочок чи укладання бруківки є ПРЯМИМ обов’язком місцевої влади, бо на то є відповідні кошти у бюджеті.
Що таке бюджет? Це НАШІ кошти, які виборці платять у вигляді податків! При чому, абсолютно бездарна робота видається, як зразкова. На дорогах і далі ямки, нерівності, відсутність розмітки - одним словом, за рік-два знову потрібно буде ремонтувати.
В мене виникає резонне запитання до усяких обласних чи міських діячів – для чого ви постійно робите якісь зустрічі з іноземними делегаціями, посилаєте до Європи когось по обмін досвідом? Ви ж бачили європейські дороги та тротуари?! Чи ви сподіваєтесь, що ті пенсіонери, основа електорату, які ніколи не були за кордоном, не помітять різниці? А, може, частина виділених коштів іде десь не туди? На фінансування виборчої кампанії, наприклад? Хоча, цілком можливо, це є простою безгосподарністю і нездатністю працювати якісно.
Сьогодні в ефірі каналу “Галичина” (який перетворився на виборчу агітку однієї з партій, нагадую, за наші з вами гроші, шановні виборці, бо канал є державним) один з колишніх високопосадовців говорив правильні речі про те, що кандидатам на посади потрібно обіцяти виборцям лише те, що вони в змозі зробити і не більше. Далі майже цитата; “Ну, як на дамбу в Пасічній треба 20 млн. гривень, то треба обіцяти хоч по 1-2 млн. в рік, а не усю суму виборцям і потрохи робити”.Це шановний віце-начальник говорив про Івано-Франківськ. Я не “господарник”, але своїм куцим розумом розумію, якщо дамбу робити не відразу, а потрохи, то вода в річці усе буде змивати за той рік, коли бравий депутат “виб’є” ще пару мільйонів. Ось такі в нас “будівничі пірамід”.
Відкриваєш рекламні газетки і, що ти там бачиш? “Ганьба!”, “Ми єдині за народ!”, “Альтернативи нема!”, “Міська влада “забула” нагородити збірну України з баскетболу 3Х3”. Міська влада що – олімпійський комітет?? Таких перлів є достатньо і, виглядає так, що головне для кандидатів до влади – це облити брудом опонентів, та проголосити себе “носіями правди”.
Хотілось би запитати: чому так багато бруду? У вас усіх що – різні політичні платформи?
Чи не усі ви, патріоти, стоїте на наступних позиціях:
1. Розбудова незалежної України.
2. Боротьба з корупцією.
3.Економічне процвітання населення.
4. Євроінтеграція.
5.Відновлення єдності держави і перемога над зовнішнім ворогом.
6. Благоустрій міста, області, району.
Хто з вас проти хоч одного з цих пунктів? Тобто, якщо ви усі “за”, то стає незрозумілим ваш “лайномет” один на одного. Як ви зможете керувати областю, містом, коли не можете об’єднатись з людьми однакових політичних поглядів? Як ви зможете будь-що зробити творче, коли основою кампаній є жовч та злість?
В Росії жителі Костроми запустили в небо кульку у вигляді опозиціонера Навального, нібито “вали з нашого міста”. Ви ж готові один одного закатати мордою в асфальт, але поки що тицяєте нас, виборців, в цей асфальт, турпоїздки, лавочки… І що, то ще буде протягом цілого місяця?
Як постскриптум: в середині 90-х, коли народжуваність впала, місцева влада почала закривати дитсадочки, віддаючи землю під забудову. Зараз, на щастя, діточок побільшало, але виникла проблема садків. Почали потрохи будувати, бо старі уже завалені. А з Франківського аеропорту колись літали літаки в багато міст і навіть в далекий Манчестер. Тепер не літають – криза, давайте там якийсь заводик поставимо (по-правді сказати, забрали його під тиском громадськості). До чого це я? До того, що справжній політик думає перспективою, а не поточною вигодою.
В часи усіх воєн та криз в містах цивілізованого світу ніхто не закривав пошту, вокзал, школу та церкву. Бо є речі, які завжди мають бути, бо колись надійдуть кращі часи. Люди ж, які користувались чи користуються поточною вигодою, називаються не політиками, а – мародерами. Не забувайте це!