Політв’язні ще зовсім донедавна асоціювалися з людьми, яких переслідував КДБ. З настанням незалежності України, здавалося, проукраїнським активістам нічого не загрожує. Але особи, які мають власне бачення політичної ситуації, або просто ті, хто стали випадковими жертвами режиму, поповнюють списки політичних в’язнів уже новітньої української історії.
З початком Російської агресії в нашій державі українських політичних в’язнів можна розділити на дві категорії: українці, котрі утримуються в Україні, та українці, котрі утримуються в Росії. До перших останнім часом масово відносяться учасники добровольчих батальйонів, волонтери, які перебувають на сході країни. За даними ГО «Комітет визволення політв’язнів», станом на 11 вересня 2015 року в Україні затримано за політичними мотивами 64 особи, 52 з яких – після Революції Гідності. Чому відбувається переслідування проукраїнськи налаштованих осіб? Як зазначають місцеві волонтери, у правоохоронних органах на прифронтових територіях продовжують працювати люди, котрі підтримують сепаратисьтські настрої. При фабрикуванні справ проти патріотів України, можна «вбити двох зайців»: ізолювати активістів та знизити «бойовий дух» українофілів.
Важливо зауважити, що поняття «політичний в’язень» і «в’язень сумління» не є тотожними. В’язень сумління – той, хто своїми виключно мирними вчинками «шкодить» владі, і через це є «неугодним». В’язень сумління може вважатися політичним в’язнем, але політичний в’язень не обов’язково є в’язнем сумління. Політичний в’язень – той, хто переслідується безпідставно через свою політичну позицію, або дійсно вчинив злочин з політичних мотивів, і внаслідок цього зазнає неправомірно жорстких утисків та покарань.
Щодо другої умовної групи українських політичних в’язнів, то про декого з них широко відомо громадськості: це Надія Савченко, Олег Сєнцов. Про інших – не відомо нічого: це Юрій Солошенко, Сергій Литвинов, Станіслав Кліх та решта. Загалом на території Російської Федерації незаконно утримуються 13 наших співгромадян, ще 7 – на території Кримського півострову. Їм «шиють» різні звинувачення: тероризм, шпигунство, воєнні злочини тощо. Серед цих осіб є як громадські активісти, так і зовсім випадкові інертні люди. Мотив утримання і засудження українців очевидний: російська влада прагне таким чином дискредитувати Україну, показати нас світові і росіянам, зокрема, як «страшних злочинців».
Будь-які акції солідарності з політв’язнями є вкрай важливими! Помилково вважати, що написаний під час марафону від Міжнародної Амністії лист нічого не змінить, або що одна людина, котра голодує, привертаючи увагу суспільства до існуючої проблеми, — дрібниця. Для українців, яких зараз за ґратами піддають фізичним і моральним тортурам, потрібна наша активна підтримка. І якщо усе, що ми можемо сьогодні, – це написати лист підтримки, то давайте зробимо хоча би це!