Закон є закон
Ринок послуг автоперевізників зазнав традиційні для більшості сфер вітчизняної економіки етапи - від хаосу до впорядкування. Процвітаюча в колишньому СРСР система єдиних державних автотранспортних підприємств в нових економічних умовах себе не виправдала. На ринку почали влаштовуватися приватні «ямщики». Як правило, вони брали кредити, купували мікроавтобуси або більш габаритний транспорт з «совкового» минулого і займалися перевезеннями.
У міру того, як у приватного бізнесу з’являлося більше коштів, змінювався і ринок. Як і належить у всьому цивілізованому світі, в бік укрупнення. Сьогодні на транспортному ринку країни працюють серйозні інвестиції, з’явилися підприємства, що мають у своєму парку кілька десятків комфортабельних автобусів. Але, на жаль, багато приватників так і залишилися на рівні «візників», орієнтованих виключно на власний прибуток і «байдуже» належать до своїх пасажирів.
І щоб відрізнити доброякісного перевізника від «самозванця», необхідно знати основні вимоги, що пред’являються до транспортникам.
Пред’явіть документи!
Здійснення автобусних пасажирських перевезень підлягає обов’язковому ліцензуванню. Тому, вибираючи перевізника, поцікавтеся наявністю ліцензії Мінтрансу України, і зверніть увагу на дату її закінчення. Також обов’язковим є договір зі страховою компанією про страхування пасажирів і багажу на період перевезень. Уточніть, чи є такий договір, і хто виступає страховиком.
Перевірте і наявність паспорта маршруту - цей документ вказує на законність перевезень по конкретному маршруту. Важливим є наявність підтвердження використання транспорту на законних підставах. При цьому перевізник може здійснювати діяльність, як на власних, так і на орендованих автобусах. Якщо ви скористалися послугою автобусы из Одессы в Керчь від компанії “Поехали в Крым”, можете не сумніватися в дотриманні перевізником всіх цих вимог, а, отже в комфортній і безпечній поїздці.
Іспит для водія
Перевозити пасажирів на міжобласних автобусних маршрутах має право лише водій категорії «Д» зі стажем пасажирських перевезень понад 3 років і наявністю медичної довідки про придатність до керування транспортним засобом.
При виході на маршрут перевізник повинен забезпечити «капітана»:
- реєстраційними документами на транспортний засіб;
- оригіналом ліцензійної картки;
- колійним і квитково-касових листами;
- схемою маршруту і розкладу руху;
- таблицею вартості проїзду.
Ці документи водій зобов’язаний пред’являти контролюючим особам.
Згідно із законодавством, перевізник зобов’язаний проводити не тільки передрейсовий, але і післярейсовий медичний огляд водія.
З метою зниження ризику ДТП, встановлено режим праці і відпочинку водіїв міжміських автобусних сполучень. Стомлюваність призводить до зниження концентрації уваги, тому кожні 5 годин водієві рекомендується відпочивати не менше 45 хв. Крім того, загальний час керування транспортним засобом не повинен перевищувати 9 год. на добу. Тому, якщо маршрут руху перевищує 500 км, на рейс повинні виходити 2 водія. За порушення цієї норми передбачено штраф у розмірі 30 неоподатковуваних податком мінімальних заробітних плат.
Що стосується оргпитань, що виникають під час шляху, то законодавство зобов’язує водія починати посадку пасажирів на початкових станціях за 15 хв. до відправлення автобуса, на зупинках оголошувати їх назви і час стоянки на них, а також продавати квитки до початку руху.
Також законодавці вимагають наявності у водія бейджа із зазначенням ПІБ; акуратності в одязі і культури спілкування з пасажирами.
Раз автобус, два автобус...
Ну, і які ж перевезення без самого транспортного засобу, в нашому випадку - автобуса. Серйозні компанії намагаються мати власний автопарк, хоча законодавець не забороняє здійснювати перевезення на орендованому транспорті. Але всі розуміють різницю між ставленням, наприклад, до своєї квартири і найманого житла. Аналогічно і з транспортом: ставлення до власного парку більш «педантичне», по-перше, тому що це «своє», а по-друге - перевізнику елементарно не вигідно пускати на самоплив технічний стан машин, так як це в подальшому йому відгукнеться ще більшими витратами на ремонт або придбання нового автобуса. Тому, висновок про форму власності автопарку напрошується сам собою.
Те, що перевізник зобов’язаний утримувати автобус в належному технічному і санітарному стані, проводити своєчасний техогляд - це вже букварний істини, якими, на жаль, саме «візники» часто нехтують.
Але найголовнішим питанням є безпека. І як би законодавці не посилювали вимоги по цій позиції, все-таки саме в розумінні відповідальності за життя пасажирів і проявляється справжнє обличчя перевізника. Тому, цікавтеся і особливостями системи гальмування (в ідеалі - всіма колесами), і наявністю системи ABS, і контролем тиску в шинах.
Враховуйте буквально все. Аж до того, що звертайте увагу на наявність ременів безпеки і якість оббивки крісел. Якщо Ви «прилипає» до крісла, повірте, - це те, що треба. Просто уявіть свої відчуття в ситуації різкого гальмування, наприклад, при дерматиновій оббивці, коли синтетичний одяг просто скине Вас з сидіння ...
Якщо Ви загорілися процесом «виведення на чисту воду» перевізників, радимо звернути увагу на вимоги конкурсів, оголошених на автобусні пасажирські перевезення. Організатори таких «турнірів» висувають умови ще більш жорсткі, ніж навіть закон. Основні вимоги:
- вік машин не повинен перевищувати 7-8 років;
- автопарк повинен регулярно оновлюватися;
- двигун - відповідати вимогам екологічної безпеки;
- вдосконалення парку не повинно відбиватися на вартості проїзду.
При цьому до участі в конкурсі допускається тільки ті, хто мають власну матеріально-технічну базу або укладені договори з автотранспортними підприємствами на технічне обслуговування і ремонт автобусів. І якщо Ваш перевізник крім дотримання всіх нормативних зобов’язань задовольняє ще й подібним запитам, вітаємо - ви знайшли практично ідеального транспортного партнера!