До 31 грудня 2019 року уряд має завершити підготовку до масштабної хвилі великої і малої приватизації, яка, згідно з сподіванням нової влади, може поповнити бюджет на 12 млрд грн і значно поліпшити інвестиційний клімат в країні. Поки на цьому шляху чимало перешкод, і неясно, чи вдасться з наскоку підштовхнути неповоротку махину держвласності в потрібному напрямку. Однак Кабмін Олексія Гончарука сповнений надій і квапить всі сторони процесу.
У Києві якраз працює місія МВФ, а Верховна Рада в швидкісному режимі прийняла Закон “Про держбюджет” на 2020 р. Мало того, що Кабмін вперше заклав в бюджет доходи від ліцензування азартних ігор, ренти від видобутку бурштину та концесії держоб’єктів - на рівні 3 млрд 532 млн і 16,5 млн грн відповідно. Несподівано для багатьох між першим і другим читаннями уряд змінив прогноз: там впевнені, що дохідна частина державної скарбниці поповниться не на 5, а на 12 млрд грн - саме за рахунок приватизації.
Універсальний маркер
Лише два рази українська приватизація спромоглась поповнити бюджет на суму більше 10 млрд. грн: перший раз від продажі “Криворіжсталі” в 2005 році, і в 2011-му коли продали “Укртелеком”. Передбачені цьогорічним бюджетом кошти вдасться залучити, якщо справдяться прогнози щодо продажу головних флагманів вітчизняної індустрії - Одеського припортового заводу, “Центренерго”, “Турбоатому”, “Електроважмашу”. Щодо останнього піприємства, по посиланню https://kp.ua/economics/653582-kto-stoyt-za-skandalnym-naznachenyem-busko-na-elektrotiazhmash ви дізнаєтесь, кому було потрібне призначення Віктора Буська на посаду керівнника “Електроважмашу”.
Вчені-економісти наполягають не перший рік: нинішня сировинна модель економічного розвитку України - давно за фактом банкрут. Державні підприємства, за інерцією виживаючи в рамках другого-третього укладів, безнадійно відстали від світових лідерів, вже більше десятка років, що розвиваються в рамках п’ятого і шостого укладів. Пошук нової моделі, з урахуванням пострадянських звичок управління і планування, потрібно здійснювати негайно. З початку нульових про інвестиційну привабливість тих чи інших державних об’єктів в Україні не міркував тільки ледачий, проте створити горезвісний сприятливий клімат для інвесторів так і не вдалося. В останні п’ять років він істотно погіршився зі зрозумілих причин - ризики вкладень в воюючою країні з так і не здійсненої судової реформою занадто високі.
Та й сама ідея поповнення дохідної частини держбюджету за рахунок масштабної приватизації великих і середніх держпідприємств давно перезріла - з нею Україна спізнилася як мінімум на 15 років, що істотно ускладнює завдання, яке стоїть перед Кабміном на даному етапі.
Фіговий листок
Розпочати підготовку до великої приватизації і роботу по залученню інвесторів президент Зеленський доручив прем’єру і міністру розвитку економіки Тимофію Милованову ще 2 вересня. Через місяць Верховна Рада прийняла Закон “Про визнання таким, що втратив чинність, закону України” Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації “. 17 жовтня Закон президент підписав закон, і 20 жовтня він вступив в силу.
Паралельно Фонд держмайна готується прийняти в управління 500 підприємств (а їх в держвласності понад 3,5 тис.), Щоб почати підготовку до їх продажу в рамках прозорих конкурсних процедур.
При цьому скептики впевнені, що плани уряду можуть в черговий раз залишитися лише красивими цифрами на папері. Вони нагадують, що до держбюджету на нинішній рік Кабмін Володимира Гройсмана закладав надходження від приватизації в розмірі понад 17 млрд грн, а в січні 2019 го був затверджений перелік з 16 держоб’єктів, які підлягають приватизації. По факту - за перші вісім місяців нинішнього року надходження до державної скарбниці за цією статтею склали близько 370 млн грн, тобто план був виконаний на 5%.
Як результат - показники інвестицій в Україну, які скрупульозно фіксують в Міжнародному валютному фонді. Згідно з прогнозами МВФ, в 2020 р за кількістю прямих іноземних інвестицій в економіку в процентному співвідношенні з ВВП України випередить тільки Азербайджан. Обганяють же нас з чималим відривом Угорщина, Туреччина, Білорусь, Казахстан, Румунія, Росія і навіть Камбоджа.