Озеро Синевир - перлина Карпат

Українські Карпати – це прерасна гірська місцевість з кришталево чистим повітрям, зеленими схилами і цілющими джерелами. Опинившись тут один раз, ви обов'язково захочете повернутися сюди знову – відпочити, дізнатися про багату історію, традиції, неперевершені ремесла цього краю, та й просто помилуватися розкішними пейзажами.

А ще тут є всі умови для того, щоб поправити своє здоров”я, і сприяє у цьому відповідна інфраструктура, яка в останній час досить швидкими темпами розвивається. Взяти для прикладу, спортивно-оздоровчий комплекс «Богатир», котрий розташований у Вижниці, і де є всі умови для повноцінного оздоровлення, заняття спортом, і просто відмінного відпочинку. Ви можете читати далі про цей заклад, в усякому разі, всі, хто побував тут, настійно рекомендують його, особливо якшщо мова йде про дитяче оздоровлення.

Однією з найвідоміших визначних пам’яток Закарпаття, справжньою перлиною Карпат є озеро з красивою назвою Синевир, розташоване недалеко від Межигір’я. З’явилося воно більше десяти тисяч років тому в результаті багаторазових зрушень і зсувів землі в післяльодовиковий період.



Синевир – найбільше озеро Карпат, воно розлилося на площі сім гектарів. Глибина його різна, від 8 м в південній частині до 22 м в північній. Озеро дуже чисте, що підтверджує форель, що водиться в його водах, а ця риба, як відомо, є своєрідним «індикатором» чистоти водойми.

Через надзвичайну красу це гірське диво часто називають або «Морським оком», «Перлиною Карпат». І, звичайно, як і будь-яке інше унікальне природне явище, озеро Синевир здавна оточена красивими старовинними легендами і переказами.



Найбільш цікава історія пов’язана з походженням назви озера. Розповідають, що колись тут жила прекрасна дівчина Синь, яка закохалася в бідного пастуха Вира. Багатий батько дівчини забороняв їй зустрічатися з хлопцем, і, врешті-решт, наказав своїм слугам убити його, накривши величезним валуном. Побачивши тіло коханого, Синь заплакала гіркими сльозами, які й утворили озеро, а острівець посередині нього – це місце загибелі пастуха.

Надихнувшись цією красивою легендою, скульптори Іван Бровді і Михайло Санич у 1984 році вирізали дерев’яні фігури Сині і Вира, які і сьогодні «охороняють» озеро.