«Дівчина з матрацом» Емма Сулковіц

Студентка Колумбійського університету перетворила розповідь про зґвалтування в феміністський перформанс, який став приводом для дискусій: чи адекватно в американських університетах вирішують проблеми насильства, де проходять межі сексуальної дискримінації і чи всякий емоційний дискомфорт потребує компенсації.

Если вы не знаете, где купить беспружинный матрас в Киеве хорошего качества и по доступной стоимости, советую посетить интернет-магазин come-for.com.ua.

Емма Сулковіц носила на собі матрац з самого початку свого останнього навчального року в Колумбійському університеті і аж до його закінчення. Всюди, де б вона не з’являлася в кампусі, матрац був з нею. Матрац був темно-синій, поролоновий. Він важив близько 20 кілограмів. Іноді вона, зігнувшись у три погибелі, тягла його на спині. Частіше їй допомагали друзі або просто студенти, зустрінуті по дорозі з однієї університетського будівлі в іншу.

За межі кампусу Емма матрац не виносила. Ця її акція полягала в тому, що вона не буде пересуватися по території університету без матраца до тих пір, поки адміністрація не відрахує її однокурсника, який, за її словами, зґвалтував її за два роки до цього. Або до тих пір, поки вони обидва не закінчать університет. Проект називався Carry That Weight («Неси цю тяжкість»).



А сталося, за словами Емми, ось що. В кінці серпня 2012 року після студентської вечірки вона усамітнилася з іншим студентом в своїй кімнаті в гуртожитку. З Полом Нангессером у неї вже двічі був секс, але, загалом і в цілому, їх відносини можна було назвати скоріше дружніми, ніж романтичними. Спочатку все було добре, але в якийсь момент Еммин партнер ударив її по обличчю і злегка придушив. Потім він ініціював статевий акт і довів його до кінця, незважаючи на те, що Емма кілька разів просила його припинити. Коли все закінчилося, він швидко одягнувся і вийшов з кімнати. А сталося це, за словами Емми, саме на тому матрасі.

Пройшов осінній семестр. Пройшли зимові канікули. Все це час Емма мучилася соромом, страхом і безсиллям, але нічого не робила. Нарешті в квітні, через неповних вісім місяців, вона звернулася зі скаргою в університетський Офіс з проблем порушень, пов’язаних із статевою приналежністю і сексом (Office of Gender-Based and Sexual Misconduct).

Розгляд тривав кілька місяців. Поки він тривав, Еммі було заборонено обговорювати свою історію з ким би то не було. Нарешті восени, більше ніж через рік після інциденту, передбачуваний Еммін ґвалтівник був виправданий. А взимку в університетському журналі «Синє та біле» вийшла стаття, що розповідає про Емму і закликає студентів до організованої боротьби проти епідемії безкарних зґвалтувань, що захлеснула університети.

Приблизно в той же час почалися студентські демонстрації. В туалетах гуртожитків хтось розклеїв список серійних ґвалтівників, які живуть в кампусі. Пол Нангессер займав у цьому списку перше місце. У «Тумблері» з’явився пост: «Ім’я ґвалтівника Емми Сулковіц — Пол Нангессер. Не дамо йому залишатися в анонімній безпеки. Не залишимо його в спокої! Надто це жирно для насильника!»

Незабаром в кампус приїхала Крістен Гіллібранд, сенатор від штату Нью-Йорк, і безпосередньо з місця події виступила із закликом до федеральної владі збільшити асигнування на підвищення сексуальної безпеки студентів в кампусах. З тих пір сенатор кілька разів запрошувала Емму на різні державні заходи, на яких та представляла жертв університетських зґвалтувань.

На початку наступного навчального року Емма з’явилася у університетському дворі з матрацом на спині. А закінчилась акція Емми Сулковиц, як і було обіцяно, завершився одночасно з її закінченням Колумбійського університету.

Вона стала по-справжньому знаменитою. Важко знайти людину, яка би не чула  про «дівчину з матрацом».