У 1978 році Гері Хаві довелося побачити скульптури Джона Кірні (John Kearney), зроблені з хромованих автомобільних бамперів. Не можна сказати, що це видовище різко і кардинально змінило все його життя, але слід у пам’яті явно залишився, бо майже двадцять п’ять років тому він вирішив спробувати зробити щось подібне з столових ложок. Так і вийшло, що останні десять років Гері присвячує більшу частину свого часу вигадування і втіленню в життя складних деталізованих фігур з обрізаних, гнутих і зварених один з одним кухонних приладів.
«Мої скульптури розповідають про ті речі, якими я насолоджуюся: дику природу, майстерність зварювання й гумор, — коментує Гері. — Різні ритми та візерунки, з яких складається зовнішній вигляд кухонних приладів, додають скульптурам текстури і роблять їх цікавішими. Ще мені подобається як нержавіюча сталь відображає все, що знаходиться навколо. Завдяки цій властивості, мої скульптури прекрасно вписуються практично в будь-яке оточення».
Погодьтесь, виглядають ці скульптури чудово, так само як і вишукані, оригіальні Ковані вироби від компанії “Кузня Львів”: ковані брами, огорожі, перила, дашки, каміни, столи, які окрім своєї естетичної досконалості відмінно справляються зі своїми безпосередніми функціями.
Абсолютна більшість сюжетів, з якими працює Гері, так чи інакше пов’язані з природою. Найчастіше це фігурки диких звірів і птахів (крокодили, леви і горили, а також вовки, олені і єноти) чи домашні тварин. Кожна деталь його скульптур — від скуйовдженого ведмежого хутра з зубців вилок до вуха слона з віяла ручок від столових ножів — цілком і повністю складається зі звичайного кухонного начиння.
«Моє завдання — зробити так, щоб в першу чергу глядача притягав зовнішній вигляд тварини, і тільки при більш близькому розгляді ставали помітні збірні деталі, які роблять видовище ще більш захоплюючим, — пояснює Хаві. — Мені подобається, коли в роботі є рух, настрій і, по можливості, історія».
Почасти те, що робить історію самого Гері особливою, це сміливість, з якою він бореться з важкою хворобою. У 1994 році у нього діагностували хворобу Паркінсона з раннім початком. Він каже, що скульптура служить для нього терапевтичним засобом.
«Я працюю, коли можу рухатися. Сім’я і друзі допомагають мені переміщати скульптури. Але у мене все ще виходить їх створювати. — додає Гері. — Не думаю, що їх якість страждає, але от часу це стало займати більше. Ця робота допомагає мені утримувати сім’ю і надає позитивний терапевтичний ефект. До того ж, завдяки їй я познайомився з багатьма чудовими людьми».
