Це місце, створюване людьми на протязі багатьох років і оточена мальовничими французькими селами, давно привертає туристів зі всього світу, які бажають хоча б на якийсь час опинитися посеред рукотворного дива природи і насолодитися майстерністю місцевих садівників, які створили химерний ландшафт навколо старовинного замку.
Дійсно, поціновувачі всього оригінального і прекрасного не зможуть спокійно споглядати фото цієї місцини, хочеться прямо вже побувати там. Зрештою, це не проблема, безвіз вже маємо, ще би трохи французьку мову підучити, ось тут www.istanbul-edu.com.ua/category/france/ можна дізнатися про хороші курси, і записатися на них.
Історія появи садів відноситься до початку 17 століття. Тоді дворянин на ім’я Бертран Вернет де Маркессак, який служив радником при королівському дворі Людовика XIV, наказав розбити навколо свого замку парк. Для цього він запросив учня знаменитого в той час ландшафтного дизайнера (так, зрозуміло, в ті часи садівників не називали) Андре Ле Нотра, основоположника системи французького регулярного парку, який працював над садами Версаля.
Спочатку сади Маркессак були розбиті у відповідності з прийнятим тоді класичним стилем, але прославив на весь світ, перетворивши в те, що можна побачити зараз, інший власник маєтку, який отримав його у спадок в 1861 р., Сарлат Жюльєн де Серваль. Це був суддя розташованого неподалік містечка, що пристрасно захоплювався рослинництвом.
В молоді роки він служив в Італії, був зачарований природою цієї країни і спробував прищепити на французькому ґрунті характерні для середземноморського клімату самшити, пінії, кипариси, цикламени та інші рослини, що йому вдалося в повній мірі. Кожен кущик ретельним чином підстригався, причому таким чином, щоб повторити рельєф навколишньої місцевості.
Серваль працював над садом все життя – 30 років. Саме тоді сад і отримав той вигляд, яким всі милуються в наші дні. Правда, в 20 столітті парк переживав не найкращі часи: за ним мало доглядали і він прийшов в запустіння. Привести сади в порядок нащадки судді зважилися тільки в кінці століття: у 1996 р. за це взявся Клебер Россильйон.
На те, щоб повернути парку колишню красу, прапраправнуку Серваля знадобилося цілих 3 роки, хоча для відвідування туристів він відкрив парк вже в 1997 р і тільки за перший рік роботи в ньому побували близько 200 тис чоловік, а зараз кількість відвідувачів оцінюється приблизно в 140 тисяч в рік. Зараз сади Маркессак — це 6-кілометровий лабіринт, що нараховує 150 тис столітніх самшитових чагарників, підстрижених вручну найхимернішим чином. Вони утворюють основу парку.
Самшит – рослина, яка живе близько 500 років, і дуже повільно росте, тому легко піддається декоруванню, дозволяючи створювати досить незвичайні фігури. Туристи називають їх «зеленими баранчиками». Тут же ростуть дерева та інших порід: кипариси, суничні дерева, ялівець, сосни, дуби.
