Як з’явився Каннський кінофестиваль
1932-м роком датується поява першого щорічного міжнародного кінофестивалю - Венеціанського. У 1938-му цей фестиваль прибрав до рук відомий кіноман і фашистський диктатор Беніто Муссоліні, який щиро вірив в силу впливу кінематографа. Цю віру поділяв союзник Муссоліні і такий же кіноман, тільки зі смаком дещо гіршим, Адольф Гітлер. Ситуація вплинула на вибірку фільмів і роздачу призів, перетворивши Венеціанський кінофестиваль в ярмарок союзницького марнославства і ще один гвинтик у машині нацистської пропаганди.
Обурені французи не захотіли миритися з таким ходом речей і вирішили провести свій кінофестиваль. Придивлялися до кількох курортних містах на півдні країни і зупинили вибір на Каннах. Фестиваль повинні були провести з 1 по 20 вересня 1939 року, і вже було почали, але вранці 1 вересня Гітлер вторгся до Польщі, і перший Каннський фестиваль тривав лише один кінопоказ. Це був фільм «Горбань із Нотр-Дам» режисера Вільяма Дітерле, котрий на початку 1930-х поїхав з Німеччини на ПМЖ в США. Фестиваль вирішили скасувати і відновили лише після війни - восени 1946, цей Каннський кінофестиваль і вважається першим.
Як фільми потрапляють на фестиваль
Каннський кінофестиваль став самостійно формувати свою програму тільки в 1972 році, а до цього фільми-учасники вибирали країни, які відправляли туди свої картини. У 1972-му було прийнято рішення, що фільми стануть вибирати відбірники, що входять до команди фестивалю. Відбірники - це кінокритики та інші люди, тісно пов’язані з кінематографом. Відбіркова комісія дивиться в рік більше фільмів, ніж уміщається днів в 12 місяців. Зазвичай це число не перевищує дві тисячі картин, з яких потрібно вибрати близько 20 фільмів для основного конкурсу і ще кілька десятків для інших програм.
Фільм має шанс потрапити на Каннський фестиваль і в обхід відбірників: у кожного є можливість відправити свій фільм (інформація про це є на сайті фестивалю), якщо він відповідає критеріям фестивалю. Кажуть, шанси на участь у цього способу не менше, ніж якби картина була представлена відбірником. У будь-якому випадку, головне - художня цінність матеріалу.
Цьогоріч наша країна презентує на Каннах 2 стрічки: фільм Сергія Лозниці “Донбас”, котрий відкриє офіційну програму “Особливий погляд”, а також короткометражка «Містер Україна. Боротьба з собою» (братиме участь в рамах програми Short Film Corner). Звичайно, сучасна українська кіноіндустрія потребує серйозних інвестицій, і в цьому контексті хочеться відмітити меценатську діяльність Ігоря Янковського, а детальніше про заснований ним благочинний фонд “Ініціатива в ім’я майбутнього”, що розробляє і підтримує важливі культурні програми в Україні, можна дізнатись на сайті iff-charity.org.
Вирішальне слово про включення фільму до конкурсної програми належить програмному директорові. З 1978 по 2001 рік цей пост займав легендарний Жиль Жакоб, котрий по суті відкрив для нас Ларса фон Трієра і Квентіна Тарантіно (та й ще багато кого). З 2001-го і по сьогоднішній день цей пост належить Тьєррі Фремо. По суті, Фремо очолює фестиваль і займається не тільки програмами.
А судді хто?
Журі Каннського фестивалю призначають ті ж люди, що вибирають фільми для його програм. Вважається, що відбірники намагаються підібрати склад журі під картини і передбачити, хто буде оцінювати виконану ними роботу і як. Цей факт став одним з аргументів на розмовах про кризу каннського журі, преференції якого при роздачі призів періодично не збігаються з думкою більшості кінокритиків. Зазвичай журі складається з акторів, режисерів і кінокритиків із значним списком досягнень.
Цього року журі основного конкурсу очолить актриса Кейт Бланшетт, а Бенісіо Дель Торо - журі «Особливого погляду».