Річард Рамчерн недавно почав перші скринінгові покази для обкатування нової технології. Кожен глядач отримує простий шолом для ЕЕГ, який записує хвилі людського мозку. Звичайно, значення різних хвиль - це поки досить дискутоване питання, але можна сказати з упевненістю, що різні глядачі створювали різні версії фільму, коли той був налаштований на їх мозок. Коли система фіксувала втрату інтересу з боку людини, коли глядач починав нудьгувати, то музика у фільмі змінювалася, дія швидко змінювалося сценою, пов’язаної з головним героєм картини, або ж йшли інші монтажні рішення, засновані на мозковій активності глядача. До речі, ось хороший кіносайт, де можна у відмінній якості переглянути фільми різних жанрів.
Дія картини The Moment розгортається в антиутопічному світі майбутнього, де нейро-комп’ютерні інтерфейси є джерелами соціальної загрози і потенційного викриття. Залежно від того, хто дивився фільм, публіка бачила різні сцени і переходи між ними в різний час. Загальна історія залишалася незмінною, але Рамчерну потрібен був би фільм набагато триваліший, щоб вибудувати потенційні варіації сюжету.
Це досить цікава технологія, але поділиться нею досить складно. Немає сенсу дивитися The Moment у великому кінозалі. Люди зосереджуються на різних речах в різний час, і кіно, підігнане під мозкову активність одного глядача, може здатися жахливим або нудним іншому.
Тобто такий фільм можна дивитися тільки одному, але до того ж ваша думка про цей фільм дорівнюватиме нулю, так як виходить, що якщо вам не сподобалося, значить, багато в чому в цьому винні ви самі.
- Будучи твором в жанрі наукової фантастики, фільм оповідає про сьогодення. Про наші відносини один з одним за допомогою соціальних медіа і про сприяння зростанню ультраправих ідеологій, - каже автор.
Картина передбачає безліч варіантів розвитку сюжету: у кожної з трьох основних ліній є шість можливих комбінацій, тобто для будь-якого окремо взятого перегляду з 18 сцен існує 101 трильйон ймовірних комбінацій, що робить досвід унікальним для кожного глядача.
Дані, отримані в результаті дослідження глядацьких реакцій, ляжуть в основу докторської дисертації Річарда, в рамках якої він має намір вивчити реакції людей на персоналізацію тих чи інших продуктів в режимі реального часу і використовувати отримані висновки для створення якісних історій, які припадуть до вподоби найбільшому числу глядачів .