Штриховий код складається з набору символів, якими можна зашифрувати різну інформацію. Код може складатися з смуг, осередків, концентричних кіл, тощо.
Системи штрихового кодування застосовуються вже давно, оскільки істотно полегшують введення інформації в базу даних. Така система майже повністю виключає помилки з вини персоналу. Навіть найбільш висококваліфікований оператор допускає одну помилку на 300 друкованих символів, і безумовно повільніше вводить інформацію.
Штрихове кодування застосовується і на виробництві (наприклад, при підборі складових частин для реєстрації, сортування, контролю за зберіганням, пошуку і перевірки виробів перед відвантаженням), складськими підприємствами, магазинами, тощо. Використання штрихових кодів в системі торгівлі спрощує працю касира, приблизно на 30% скорочує час знаходження одного покупця біля каси. А на сайті art-net.com.ua зараз можна вигідно придбати сканери штрих-коду, і інше сучасне ефективне обладнання для автоматизації торгівлі.
Датою заснування штрих-коду вважають 7 жовтня 1952 року, коли був отриманий патент, але сама історія винаходу почалася набагато раніше.
Передумовою для виникнення технології штрихового кодування послужило дослідження Уоллеса Флінта, студента одного з комерційних коледжів. Він представив ідеальну систему супермаркету, де кожному товару відповідала спеціальна перфокарта. Покупці повинні були відібрати товар по перфокартам, а після зчитувач віддавав команду конвеєру, і він доставив би необхідний товар на касу.
Розвитку цієї технології завадила криза, іменована Великою Депресією. Проект так і залишився на папері, але початок процесу автоматизації було закладено.
Продовжили справу Уоллеса Флінта двоє вчених - Бернард Сілвер і Норманн Джозеф Вудленд. Одного разу вони почули, що директор продовольчого магазину обговорював проблему автоматизації торгівлі, і вирішили, що зможуть йому допомогти. Спочатку дослідники планували наносити маркування на товар особливими чорнилами, які повинні були світитися під ультрафіолетовим випромінюванням. Від ідеї довелося швидко відмовитися: надто накладним виходив друк.
Вчені не здавалися, але прогресу все не було. Тоді Вудленд вирішив зробити перерву в роботі і відправився відпочивати на море. У задумі, він виводив на піску код азбуки Морзе, і його несподівано відвідала ідея. Він просто витягнув вниз точки і тире коду, і в результаті вийшло зображення. Так і з’явився лінійний штрих-код, який ми використовуємо досі. Патент на винахід був отриманий 7 жовтня 1952 року, але як і раніше залишалася ще одна проблема. Як рахувати штрих-код з товару? В основу технології сканування ліг метод, придуманий де Форестом в 20-х рр, для озвучування кінофільмів.
Вудленд перетворив винахід свого колеги і створив пристрій, який інтерпретував світло, мінливе при переході від вузьких ліній штрих-коду до широких. На жаль, техніка ще не досягла висот, необхідних для втілення задуму дослідників в життя.
Лампи розжарювання, які вони використовували, пропалювали папір, а інших пристроїв ще не було винайдено. Тільки в 60-х роках, з появою лазерів і комп’ютерів, було створено перший пристрій для зчитування штрих-коду. Таким чином, було покладено початок процесу автоматизації торгівлі.