Українські юристи кинулися за адвокатськими свідоцтвами. Черга до Кваліфікаційно-дисциплінарних комісій, які проводять іспити і надають статус адвокатів, розписана, мінімум, на 5 місяців вперед. І це при тому, що ще рік тому вся процедура займала не більше місяця.
Ажіотаж спостерігається у всіх регіонах країни, а також в Києві. Причин кілька. Скажімо, в столиці адвокатські свідоцтва видають відразу дві комісії, які вже три роки судяться одна з однмою за визнання “легітимності”.
Черги на іспити спровокувало і наближення “адвокатської” монополії. В цьому році почалася реформа галузі, яка передбачає, що до 2020 року навіть найдосвідченіші юристи не зможуть в судах будь-якої інстанції (і по будь-яким видам суперечок) представляти клієнтів без адвокатського свідоцтва. У чергу записуються і випускники з юридичними дипломами, яких вузи випускають по 22 тис. Щорічно, і юристи з досвідом роботи в 10-20 років, які раніше і не думали ставати адвокатами. Хоча до самої кваліфікаційної системі у правничої спільноти маса питань.
”Корочка” без гарантій
Непрозора система видачі адвокатських свідоцтв в минулому призвела до того, що сама їх наявність давно перестало бути гарантією якості послуг. Бізнес і приватні клієнти часто скаржаться, що консультації адвокатів носять абстрактний характер, не враховують всіх обставин конкретної справи, особливостей законодавства, тобто, по суті, є марними.
Проколи некомпетентних адвокатів масово спливають в судах. Як відзначають учасники ринку, мінімум 2-3 рази в місяць стикаються з елементарними помилками колег: пропуском строку позовної давності, неправильно сформульованими позовними вимогами, спробами змішати різні процеси.
Як шукати адвоката
Як відрізнити висококласного адвоката від невдахи, а то і шахрая, - єдиних рекомендацій немає. Самі юристи радять орієнтуватися, в першу чергу, на “сарафанне радіо”, тобто, рекомендації колег і знайомих. Ще одна порада - звернутися в адвокатську фірму “Моргун и партнери”, ось тут https://morgun.ua/uslugi/ можна дізнатися про послуги, а це - кримінальне, сімейне, корпоративне право, також вони успішно вирішують суперечки щодо нерухомості і інтелектуальної власності.
А взагалі, варто орієнтуватися на ряд загальних критеріїв:
- шукати адвоката вузького спрямування. “Самородків”, обізнаних у всіх правових темах, мало;
- важливі досвід і стаж роботи в даному напрямку. Щоб стати хорошим фахівцем в тій чи іншій області, треба не 1-2 роки і навіть не 10 років;
- можна відразу звертатися адвокатські об’єднання (АТ), де працює по 10-20 осіб різної спеціалізації. Але при цьому варто пам’ятати: ризик того, що в АТ працюють не тільки профі, але і їхні родичі та сусіди, теж є;
- варто сходити на попередні консультації до кількох адвокатів. Звернути увагу, наскільки просто і доступно вони можуть донести свою точку зору. З’ясувати, чи не лає фахівець своїх колег, підносячи свою значимість, і чи не розкриває конфіденційну інформацію.
- з висококласним адвокатом буде комфортно спілкуватися. Він ясно відповість на всі питання, надасть план своїх дій, надасть документи. Якщо після спілкування не виникає довіри і відчувається дискомфорт, не варто наймати такого адвоката
- не варто розраховувати на людину, яка гарантує успіх або відразу натякає на необхідність хабара в суді для прискореного і успішного вирішення справи.
- не потрібно боятися запитувати у юриста / адвоката про рекомендації, краще почитати його публікації, пошукати відгуки про нього і його роботі. Якщо дозволяє досвід, час і можливості, краще вивчити роботу фахівця.
- точно не варто розраховувати тільки на наявність даних в єдиному реєстрі адвокатів. З його допомогою можна перевірити тільки дійсність свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю. Але шахрая обчислити не вдасться.
- не варто беззастережно довіряти профільним рейтингам. Нерідко місця в них просто купуються. Вже були випадки, коли до числа 50 кращих фахівців входили люди, про яких учасники конкурсу нічого не чули.
Не менш спірним юристи назвали твердження, що хороший фахівець дешево не бере, дешево не одягається і їздить тільки на дорогих авто. Проте, “зіркові” адвокати, якщо вони не належать до категорії епатажних диваків, все ж вважають за краще, щоб їх зовнішній вигляд відповідав статусу.