Озеро Ріца
Найпопулярніша і мальовнича пам’ятка Абхазії - Озеро Ріца (фото вгорі) приваблює тисячі туристів цілий рік. Цікавий факт, що вода в озері змінює свій колір відповідно до пори року: восени і взимку вода синьо-блакитна, а навесні і влітку - жовта.
Новоафонська печера
Одна з найбільших печер Абхазії, Новоафонська печера була відкрита місцевим жителем Гіві Сміром, і в тому ж 1961 році досліджена групою спелеологів під керівництвом Зураба Тінтілозова. Обсяг печери просто неймовірний: понад 1 млн кубічних метрів. З 1975 року тут проводять екскурсії, і загальна протяжність туристичного маршруту складає 2 км. Температура в печері близько 11 градусів, тому рекомендуємо взяти з собою теплу кофту і що-небудь на голову: мурашки по шкірі повинні йти від краси сталактитів і сталагмітів, а не від холоду.
Пляж Піцунди
В Абхазії безліч пляжів, але пляж Піцунди особливо знаменитий. Тут майже не буває сильних течій, море кристально чисте, а повітря ніби заряджений енергією. Відразу за пляжем простягнувся сосновий ліс, який допоможе сховатися в тіні в особливо спекотні години. Велика частина пляжу покрита галькою, але якщо пройти трохи далі, то можна знайти піщано-гальковий пляж.
Замок принца Ольденбургського
Замок був зведений в далекому 1904 році, коли принц Олександр Ольденбургский, родич імператора Миколи I, вперше відвідав Абхазію. Неймовірно закохавшись в країну і перейнявшись чудовим краєвидом, він вирішив “втерти носа” французьким фешенебельним курортам, і побудувати в Абхазії свою власну Ніццу. Насамперед він вирішив побудувати власний замок в стилі модерн, а також звести в Гаграх телеграф і лікарню.
На жаль, він не встиг довести справу до кінця, але навіть існуючі частини замку варті уваги. На жаль, замок занепадає з кожним роком - без належної реставрації незабаром він перетвориться в руїни.
Обов’язково загляньте в Парк Принца Ольденбургського - неймовірно красиве місце!
Блакитне озеро
Існує легенда, що колись на цьому місці була печера, де жив мудрий старець з блакитними, як небо, очима. Мисливці часто у нього питали поради, і на знак вдячності приносили шкури тварин. І в одну ніч чужинці попросилися на нічліг. Добрий старець пустив подорожніх, але вони виявилися жадібними: побачивши дорогоцінні шкури, вони вбили старця. Але в той самий момент, коли вони склали награбоване в мішки, потік води ринув у печеру. Вода затопила печеру і грабіжників, а блакитні очі старця пофарбували озеро в небесний колір.
Водоспад “Дівочі сльози”
Легенда свідчить, що давним-давно на цьому місці жила сім’я пастухів, і у господаря була красива дочка. Одного разу вона пішла пасти кіз і зустріла гарного духу. Вони полюбили один одного, але ревнива чарівниця, яка мешкала в тих місцях, вирішила погубити дівчину. Вона вистежила її, підняла над скелями, щоб скинути вниз. Дівчина кликала свого улюбленого духа на допомогу, але він був занадто далеко і не міг їй допомогти. Тоді вона почала гірко плакати і пообіцяла, що перед смертю виплаче всі свої сльози, що тисячі років вони текли зі скель і не давали спокою чарівниці за загублену любов.
