Лібкін заснував ресторани «Тавернетта» «Стейкхаус. М’ясо та вино», «Дача», мережу «Компот», і ще кілька закладів, про які можна дізнатися на сайті http://savva-libkin.com/restaurant/odessa, і які зараз відомі далеко за межами Одеси. Повечеряти в них без запису важко. У чому секрет привабливості закладів Лібкіна?
Лібкін взяв на озброєння класифікацію, яку використовував Джек Траут, який ділив людей за типом прийняття рішення на «інтуїтів», «мислителів», «психологів» та «сенсориків». Для кожного з них в «Тавернетте» свої фішки. Так, відкрита кухня розрахована на «мислителів», яким цікаво, з чого готується їх їжа. Для «сенсориків» - безліч незвичайних деталей інтер’єру: американські міксери 1960-х років, тарілки з отворами для рук і ін. На питання про маркетинг в його ресторанах Лібкін віджартовується: «Я роблю ресторани для ситих людей, яким потрібно все і відразу».
Коли 20 років тому він з Юрієм Колесником відкривав перший ресторан, відрізнятися від конкурентів було нескладно. У той час престижні ресторани були в стилі нових росіян - пафосні, з червоними килимовими доріжками, позолоченою обробкою. У «стейкхаусів» на Дерибасівській пафосу не було і в помині: дизайн в стилі кантрі, невелике меню, товариські офіціанти. Спочатку до «стейкхаусів» придивлялися, як до проекту божевільних. Люди знали, що таке шашлик і люля-кебаб. Що таке стейк, вони не мали поняття, але швидко розсмакували. Вкладені в ресторан $ 40 000 партнери відбили за півроку.
Свій найвідоміший ресторан «Дача» Лібкін відкрив через шість років. У минулому році одне авторитетне видання «Conde Nast Trаveller» включило його до переліку обов’язкових місць для відвідування в Одесі. У чому унікальність закладу? Лібкіну вдалося практично неможливе: відтворити атмосферу генеральської дачі 1950-х. Щоб у гостей було відчуття, що вони знаходяться на цій дачі, Лібкін скрупульозно підійшов до відтворення атмосфери і дрібних деталей. Він зауважив, наприклад, що в таких будинках стеля в дрібних тріщинах. Потрібного ефекту в ресторані вдалося домогтися, додавши у фарбу щіпку розчинної кави. Крім того, деталі інтер’єру партнери шукали на блошиних ринках і у знайомих. Атмосферности додавала і музика Утьосова.
Патріот свого міста Лібкін зміг перетворити одеську кухню в ще одну визначну пам’ятку. Коли ми їдемо в Італію, ми замовляємо місцеву їжу, щоб отримати нові враження, Сава став першим, хто почав продавати ці враження в Одесі.
Навколо одеської їжі Лібкін зробив і наступний проект - мережу кафе-ресторанів «Компот». «У людини є будинок і робота. Ми створювали «Компот» як третє місце, де люди можуть відпочити і поїсти», - розповідає ресторатор.
Саме продумане поєднання смачної їжі і інтер’єру не спрацює, якщо в закладі буде поганий сервіс. За задумом Лібкіна, офіціанти повинні не просто добре обслуговувати відвідувачів, але і створювати невимушену атмосферу. «Я не припускаю у себе в ресторані пихатість і пафос», - заявляє Лібкін. Керуючі ресторанів повинні відбирати офіціантів, які зможуть невимушено спілкуватися з клієнтами.
У ресторанному бізнесі кращий маркетинг, коли заклад - продовження особистості власника. Сава - еталонний одесит, і ресторани у нього такі ж. Лібкін одним з перших усвідомив, що від популярності ресторатора залежить число гостей. Він веде блог, пише гастрономічні колонки в журналах, охоче роздає інтерв’ю, а кілька років тому вийшла його книга «Моя одеська кухня».
Ресторанам Сави Лібкіна довіряють, ними вражаються, ними захоплюються. Всі знають: Лібкін - це кльово, це круто, це по-одеськи!