Медицина маж стати суб’єктом ринкових відносин

Нещодавно „Вікна” публікували інформацію про проблеми фінансування медицини Калуша і запрошувала до обговорення шляхів виходу з кризи. Подаємо бачення проблеми існування медицини в Україні і шляхів виходу її із кризи, яка затягнулася, завідувачем очним і ЛОР-відділенням Олександром Мохуром.
Переглядів: 465

Маємо те, що маємо. Л. Кравчук

Змінилися соціально-економічні умови в суспільстві, а система охорони здоров’я залишилася без змін, тому сьогодні вона нікого не влаштовує. А тим часом люди хворіють. На сьогоднішній день хворий фактично сам оплачує медичну допомогу. Не всі можуть дозволити собі лікуватися, що призводить до зростання кількості тяжких і занедбаних хвороб. Не влаштовує така система і медиків, які мають мізерну заробітну плату. На ентузіазмі, не підкріпленому медикаментозним, матеріально-технічним забезпеченням далеко не заїдеш.
Рішення лежить на загальнодержавному рівні. Спершу треба визнати, що фінансування медицини в об’ємі, передбаченому Конституцією України, нашій державі просто не під силу. Треба, але Конституційний суд, здається, вже тричі підтверджував незмінність 49-ї статті, де записано: “У державних і комунальних закладах охорони здоров`я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена.” Далі варто було би думати про впровадження трирівневого принципу надання медико-санітарної допомоги.
  Перший рівень – базовий, життєзберігаючий, який забезпечуватиметься за рахунок бюджетних коштів;
  Другий рівень – основний, здоров’язберігаючий, який досягатиметься за рахунок обов’язкового державного соціального медичного страхування;
  Третій – сервісний, який буде доступний у комерційних медичних закладах за програмами добровільного медичного страхування.
Однак закон “Про загальнообов`язкове державне соціальне медичне страхування” наприкінці минулого року відхилений Верховною Радою. Отже немає ознак того, що на загальнодержавному рівні стануться зміни. Тому на районному рівні доведеться приводити витрати до виділених коштів. Тобто реорганізацію (читай скорочення) в медицині. Для прийняття адекватного обґрунтованого рішення спершу необхідно провести незалежний аудит, щоб з’ясувати стан здоров’я населення, наявні кадрові та матеріально-технічні ресурси закладів охорони здоров’я, ефективність управління та використання коштів. Довіряти наявній медичній статистиці не варто. Потребує вивчення досвід м. Комсомольська Полтавської області, м. Кам’янець Подільського Хмельницької області, цілого ряду міст, де успішно працюють лікарняні каси. Лікувальним установам треба надати господарську самостійність. Медична допомога має купуватися через систему державного замовлення, що формується виконавчою владою для лікувальних установ. Таким чином сфера охорони здоров’я стане суб’єктом ринкових відносин, і користь від цього буде всім: і державі, і медицині, і населенню.