Приміром, зумів об’єднати в один блок і досяг створення потужної ідеологічної партії. Він змусив людей знову повірити у власні сили і можливості, довів, що українська політика може бути іншою, ніж була усі шістнадцять років.
Як у кожної живої людини у нього є свої недоліки. Проте він ніколи не зраджував власним переконанням. Йому інколи закидають, що “бандити не в тюрмах”. Але закидають ті, хто після його відставки спокійно перевів подих.
Політична сила Юрія Луценка — серед безумовних фаворитів передвиборчих змагань. Тому й пропонуємо вам відверту розмову з цією людиною, щоб ви ясніше побачили власні перспективи і перспективу України вцілому.
— На початку року народився Громадянський рух “Народна Самооборона”. Саме в ньому багато людей побачили альтернативу усім політичним партіям, разом узятим. Чому на дострокові вибори ви не пішли самостійно?
— “Народна Самооборона” дійсно постала в січні нинішнього року і вже за перші місяці своєї активності і затребуваності людьми досягла прохідного бар’єру. На мить уявімо, що на вибори ми пішли самі. І провели б тридцять чи сорок депутатів у Верховну Раду. Чи змогли б вони виконати узяті на себе зобов’язання? Чи не стали б вони черговою невеличкою гиркою, яку б ті чи інші сили клали на власні терези? Ми були б змушені підтримувати того чи іншого великого політичного гравця. Національний інтерес на цей момент полягав у тому, що ми мусили дати більш потужну політичну силу, ніж щойно народжена “Народна Самооборона”, але з її ідеалами.
Такою ми зробили об’єднаний блок дев’яти демократичних партій. По всій Україні нам люди казали: робота, зарплата, освіта, медицина, комунальні тарифи, життя на селі.
Ми ж говорили: політики мають обслуговувати інтереси людей. Саме таку програму ми сформували у об’єднаного мегаблоку.
Друга позиція — ми говорили про нових політиків. У нашій п’ятірці й десятці молоді люди, достатньо добре відомі в політиці, але не помічені в корупційних чи зрадницьких політичних схемах.
Фактично, “Народна Самооборона”, об’єднавши “Нашу Україну” з “Українською правицею”, запропонувала свою політичну лінію, але вона буде представлена не трьома чи п’ятьма відсотками у парламенті, а щонайменше 15-20.
Тепер ми вже можемо говорити не про наміри, а про те, що конкретно зробимо.
— Ви запевняєте, що широкої коаліції не буде в жодному разі. Водночас виборці Партії регіонів вважають таку позицію зневагою їхніх інтересів.
— Щонайперше — хочу покласти край політичним спекуляціям як з боку опонентів, так і союзників. В угоді про створення блоку ми окремо записали зобов’язання не створювати коаліцію з регіоналами, комуністами і соціалістами. Бо ми є відповідальними політиками. Так, я виступав і виступаю проти політики Януковича. Всі в Україні знають його біографію, знають його методи і цілі. Але сьогодні кожен, хто голосує за Партію регіонів, такий же українець, як і той, хто голосує за нас. Ми рахуємося з цим, бо живемо в єдиній країні.
Безумовно, ми поважаємо виборців Партії Регіонів, будемо співпрацювати з самою партією в тих питаннях, які потребують загальнонаціонального консенсусу — нових Конституції, виборчого закону, підвищення соціальних стандартів.
Однак у нас різне бачення шляхів розвитку України. Якщо Янукович бачить її країною, що слугує декільком кланам, то ми — розраховуємо на підтримку найманих працівників та середнього класу. Це різні підходи. Це — класична річ, яка не призводить до війни, але призводить до справжньої політичної дискусії.
Давайте ближче до села. Чому сьогодні дороге м’ясо? Я ж не дарма ходжу на базари й тикаю Януковичу м’ясом по 40-50 гривень, замість обіцяних ним 12. Сьогодні половина м’яса завозиться в Україну через вільні економічні зони Донбасу за 6 гривень за кіло. З Аргентини, Бразилії, Австралії — м’ясо, заморозки тих років, коли ще живим був Сталін. Тепер нею годують українців.
Нашого м’ясокомбінат не купує. Тобто — знищує національного товаровиробника. Контрабандисти — не платять жодних податків. Наші платять чотири гривні, і в сумі це — мільярд гривень на рік, то друга половина мільярд не платить. Як результат — наш громадянин має купувати по захмарних цінах недоступне для переважної кількості громадян м’ясо.
Чому так відбувається? Бо уряд Януковича хоче заробляти на контрабанді. Їм вигідно, щоб нищився власний товаровиробник, бо контрабанда “відстібає” їм темні гроші.
У нас — навпаки. За нас голосує не крупний капітал, а наймані працівники. Для нас вигідно, щоб ціни падали. Тому ми боролися й будемо боротися з контрабандою. Ось — кардинальна різниця між нами. Як ми можемо співіснувати разом, коли в нас різна мета? Вони — забезпечують крупні клани, ми — людей. У нас просто цілі несумісні, хоча риторика, напевне, однакова.
— Вас звинувачують у тому, що разом з Президентом Ющенком ви хочете розпродати землю.
— А зараз земля хіба не продається? Та скрізь нині ви почуєте про колосальні афери із землею. І селяни покинуті, і в бюджет не надійшло ні копійки, а сама земля використовується, м’яко кажучи, не по-господарськи. Земля вже стала товаром — тіньовим.
Ми ж гарантуємо, що приймемо закони, за якими:
— встановимо мінімальну ціну на землю, нижче якої ніхто не може ні продати, ні купити;
— надамо державі першочергове право на викуп землі;
— визначимо, що ніхто не може в державі купити землю одразу, а має спочатку пройти десятирічний термін оренди, довести, що є ефективним землеробом;
— запровадимо контроль за цільовим використанням землі.
Усе це буде замість забавок у паї, якими Україну без толку розірвали на шматочки. Селянин з цього має кілька мішків висівок та обіцянку безкоштовного похорону. А держава зовсім не контролює, що відбувається на цій землі. Хочуть, там будують маєтки, хімзаводи, а то й сміттєзвалища.
Право продати землю не є обов’язком це робити. І я ніде не говорив про те, що з 1 січня мораторій на продаж землі не буде продовжено. Буде, тільки за кілька місяців ми приймемо усі необхідні закони для захисту інтересів людей і держави. Наші ж опоненти говорять майже так само, але нічого не роблять. Їм вигідно, щоб дрібним струмочком просочувалися найкращі землі. А як залишаться одні солончаки і невдоби, тоді скажуть — не зівайте, хлопці, купуйте, що нам не знадобилося.
— Чому бандити не в тюрмах?
— Бо тричі генеральний прокурор Піскун знову у виборчому списку Партії регіонів. Скажіть, що зміниться в країні, де за рік фіксується чотири тисячі хабарів, а в тюрму сідає сорок п’ять чоловік? Це — країна повної безкарності і безвідповідальності. У ній треба змінювати дуже багато речей, але ключ до всіх змін у селі й місті, оплаті праці, медицині, освіті, тарифах — рішучий антикримінальний наступ.
Для мене — це принципова річ. Маємо встановити Закон один для всіх. Я не жорстока людина, але жити в країні, де ніхто з тих, хто скоїв дві тисячі зафіксованих посадових злочинів не сів, я не хочу.
Мало, щоб добро було з кулаками. Треба, щоб і зло ходило в синяках. Як тільки це стане відчутним хоча б на десяти прикладах, це змінить країну.
— Майбутній парламент — він відбудеться чи ні? І як довго проіснує?
— Безумовно, він відбудеться, хоча будуть суди й дуже багато розмов. Наприкінці жовтня нова Верховна Рада вже збереться і за місяць утворить і більшість, і новий уряд.
На мою думку, парламент цей проіснує не більше двох років. Його завдання — прийняти нову Конституцію, яку однаково читатимуть і влада, і опозиція, ухвалення нового виборчого закону, за яким партійних представників обиратимуть у конкретних округах.
Потім, або разом з президентськими, або одразу ж після них відбудуться нові парламентські вибори. Вважаю, що для України це буде корисним, бо політики працюватимуть на виконання своїх обіцянок.
— У рекламі Партії регіонів і досі говориться про “розсварених помаранчевих вождів”. Хоча, як сьогодні видно, між членами нинішньої коаліції зовсім не безхмарні стосунки. “Наша Україна” свої висновки з торішніх подій — це видно — зробила. А БЮТ? Ви гарантуєте, що не буде чергового серіалу з розподілу портфелів?
— У нас існує підписана з блоком Тимошенко угода про співпрацю. Там визначено, що сила, яка набирає більше голосів, пропонує кандидатуру прем’єра. Решта посад діляться навпіл. У нас спільна відповідальність, кожна сторона зацікавлена подати на посади міністрів справжніх фахівців.
Однак термін цієї угоди закінчується після формування уряду. Натомість — я пропоную укласти довгострокову угоду між нашими силами на сім років, де буде зазначено, що ми, хоч і різні, але маємо одну мету і весь цей час будемо працювати на її досягнення разом. Нова угода — вже на столі Юлії Тимошенко. Думаю, до виборів ми її підпишемо. І цим дамо суспільству саме той сигнал, на який воно очікує.
— Щодо виборів є у людей песимізм. Мовляв, не підемо, бо “всі вони однакові”. Або — “все одно переможуть гроші”. Що б ви сказали тим, хто вагається з вибором?
— Сьогодні кожен голос навіть не на ціну голосу, а на ціну української перспективи. Або ми станемо справжньою європейською державою, або закріпимо свій колоніальний статус. На мітингах я бачу, як люди дуже багато чекають після дострокових виборів. Тому скрізь говорю: подумайте, що конкретно ви можете зробити для держави. Тому своє місце в українській історії має визначити кожен виборець. Хотів би нагадати, що крайні хати завжди спалахують першими. Тому закликаю виборців прийти і самостійно розпорядитися своїм голосом.
Хотів би нагадати, у 2004 році також нашіптували, що переможуть Кучма і його висуванець. Нічого з того не вийшло тоді. Не вийде й тепер.
Так вже сталося, що поняття “справедливість” асоціюється в людей із Блоком Юлії Тимошенко. Поняття “Закон” — з нами. Закон і Справедливість — це саме ті речі, яких найбільше потребують виборці. І які саме рівними частинами мають бути представлені в майбутньому парламенті. Тоді у нашого Президента буде не лише обов’язок, а й можливість виконувати свою передвиборчу програму.
— Цікава ситуація складається з передвиборчими дебатами. Ті, хто кличуть вас, не отримують вашої згоди. Ті, кого кличете ви, також не зголошуються.
— Дійсно, я б хотів відверто, на очах у всіх провести дискусію з Віктором Януковичем. Натомість він каже, що я — занадто дрібна фігура, що він згоден дебатувати з Віктором Ющенком. Але у нас не вибори Прем’єра, а вибори парламенту. І він, і я — перші номери і лідери блоків. Нам є про що поговорити. Якщо Янукович вважає, що мені нічого сказати людям, то нехай це самі люди й побачать. І зроблять висновки.
Стосовно тих пропозицій, що надходять мені, скажу таке: не бачу сенсу вступати в дискусію з тими, кого у парламенті не буде. Так само, як не бачу сенсу дебатувати з п’яницею, який лежить у калюжі й обкидає грязюкою усіх перехожих.
Ватикан: коли час зупинився