Юрій Костенко: “Праві партії привносять у Блок “Наша Україна-Народна Самооборона” національні акцент

18 та 19 вересня лідер найбільшої в Україні правої партії — Української народної партії, яка є учасницею Блоку “Наша Україна — Народна Самооборона”, Юрій Костенко провів зустрічі з виборцями Івано-Франківщини.
Переглядів: 450

“Чому помаранчеві не йдуть одним блоком”, — таке запитання часто звучить на зустрічах. Українські праві, головним здобутком яких є проголошення державної незалежності, йдуть на дострокові вибори-2007 в президентському блоці НУ-НС. 3 квітня 2007 року, перед загрозою “блакитно-червоного реваншу”, праві партії звернулися до НСНУ та БЮТ з пропозицією іти на вибори єдиним “помаранчевим” блоком. Ті, хто поставив понад усе захист демократичного майбутнього, а не свої амбіції, об’єдналися, щоб зберегти кожен “помаранчевий” голос задля перемоги на виборах.
Наш кореспондент розпочав розмову з гостем з  поточного питання.

— Юрію Івановичу, у передвиборчі тижні загострилася “геополітична дуель” між учасниками виборчих перегонів. От Партія регіонів уже хоче провести референдум з приводу надання російській мові статусу другої державної та позаблокового статусу України — фактично, закрити Україні дорогу в НАТО, а Симоненко в Криму відкриває пам’ятник “жертвам ОУН-УПА”...
— Це ще один сигнал: на цих виборах Україна опинилася перед геополітичним вибором. Ми знову обираємо не “Ющенка чи Януковича”, а “Європу чи Росію”. Комуно-олігархічний союз, уже перевірений у дії,  і не приховує: якщо він знов опиниться при владі, то ще більше втягуватиме Україну у сферу інтересів російської держави, а відтак — все більше віддалятиме від європейської перспективи.

“Праві хочуть зробити українців багатими”
— Блок НУ-НС утворений трьома складовими, і ви постійно наголошуєте, що вони мають різну ідеологію: ліберальна “Наша Україна”, соціал-демократична “Народна самооборона” та права, консервативна “Українська правиця”. “Чия візьме” в цьому блоці?
— НУ-НС називають “мегаблоком” саме тому, що в ньому представлені три ідеології, а не одна. І він зможе зробити найбільше тоді, коли його учасники діятимуть не за принципом  “хто – кого”, а вестимуть командну гру. Так, УНП, разом з іншими партіями “Правиці”, не конкурують з учасниками блоку і не розчиняються в ньому, а привносять в його діяльність національні акценти та виразну національну позицію.
— У вас немає відчуття, що всі учасники виборчих змагань роздають, в принципі, одні й ті ж соціальні обіцянки, тільки з різними цифрами?
— Вам теж так здалося? Справа в тім, що українські політики зациклилися на боротьбі, хто більше соціальних виплат пообіцяє зубожілим українцям. Результат? Ці виплати вимагають все більших коштів, і держбюджет перетворюється на “бюджет утримання”. Пам’ятаю, у середині 90-х була анекдотична ситуація, коли керований Морозом парламент наприймав соціальних законів, для виконання яких потрібно було… три державних бюджети України! Ситуація — з різним ступенем абсурдності – повторюється з року в рік. Ці закони і виконати ніяк, і не проголосувати за них неможливо, і скасувати теж — будеш “ворогом народу”.
Це порочне коло, з якого українські політики не можуть вислизнути з часів краху комунізму. Комунізм — мертвий, але вигодувана ним звичка існувати (хай і злиденно) на утриманні держави – жива. А в підсумку виходить: чим бідніший громадянин – тим легше його купити обіцянкою додаткової копійки. Це — типово лівий підхід, яким грішать всі гравці української політичної арени. Але з цього кола потрібен вихід.
Ми, праві, підходимо до проблеми з діаметрально протилежного боку: ми ставимо за мету зробити українців багатими. Тобто: не очікувати копійчину від влади, а мати змогу самим заробити свої кілька тисяч гривень.
Американський президент Ейзенхауер якось висловив думку, що гасло демократії — не “хай це зробить уряд”, а “дайте нам це зробити самим”. УНП відстоює ідею розбудови національної економіки, яка буде не постачальником дешевої сировини, а виробником 70% готової продукції. Якщо в країні будуть залишатися кінцеві прибутки, то за 5-7 років рівень зарплат українців буде європейським. Складовою такої політики має стати протекціонізм щодо національного виробника, а також зниження податків, які сягнули в Україні вище рівня здорового глузду. Спростовуючи народну мудрість, урядові “вівчарі” в Україні не пасуть овець, а здирають з них живцем шкіру.
— Що потрібно зробити, щоб українець був багатим?
— По-перше, дати українцю можливість заробляти. По-друге, не дозволяти іншим державам обкрадати себе. По-третє, мати сильну державу. По-четверте, пишатися, що ти — українець.
Тому наша політика – це політика стрімкого розвитку підприємництва та високих зарплат (дорогої робочої сили). Це категоричне дотримання національних інтересів у міждержавних стосунках. І сильна держава, яка забезпечує це. “Українець повинен добре заробляти, а держава — берегти його гаманець”. Саме такий вектор УНП триматиме в парламенті, працюючи в складі мегаблоку.
— Нинішній уряд наводить цифри — зросли зарплати, пенсії…
— Ви в магазини ходите? Так ось, і ціни теж зросли. Це — суб’єктивно. Об’єктивно — Україна за рівнем життя плентається в другій сотні держав світу. Бо мірило багатства — не “тонни чавуну” і “кілометри труб”, а купівельна спроможність кожного українського громадянина. Тому наша діяльність буде спрямована на те, щоб збільшувати не паперову масу в гаманцях українців, а їх купівельну спроможність.

“Росія заборгувала нам приблизно 170 млрд. дол.”
— Що ви маєте на увазі під “обкраданням іншими державами”?
— Я хочу продемонструвати це на прикладі стосунків з Росією, в яких акценти свідомо ставлять на політичну складову, приховуючи економічну.
Сьогодні північна сусідка заборгувала нам приблизно 170 млрд. доларів. Це, зокрема, 132 млрд. доларів заощаджень українців в “Ощадбанку” СРСР, які були вивезені з України перед розпадом Союзу. Окрім того, Україна не отримала при розподілі ВВП СРСР своєї частки 16,37% радянських активів закордонної власності, валютного, алмазного фонду. Українська влада завжди мала комплекс меншовартості, і ці втрати – плата за нього. Ми не хворіємо на цю хворобу. Тому вимагатимемо ухвалити рішення Верховної Ради щодо визнання боргів Росії перед українськими громадянами — в тому числі й “ощадбанківських”. Ми будемо викривати дії тих сил в Україні, які під гаслами “дружби” оборонятимуть економічні інтереси Росії, обкрадаючи українських громадян. Ідеологія міждержавних стосунків має базуватися винятково на “українській вигоді”.           
— Національна гордість, по-вашому, річ матеріальна?
— Хтось мудрий казав: “Ти коштуєш стільки, у скільки сам себе оцінюєш”. Тільки ту націю, яка цінує себе, цінують інші. Ми маємо всі підстави пишатися тим, що ми — українці. Українець, Пилип Орлик, – автор першої в Європі демократичної конституції. Українець, Юрій Кондратюк, — першим у світі розрахував шлях, яким людина досягла Місяця і повернулася на Землю. Українець, Борис Грабовський, — першим у світі винайшов телебачення. Тільки не кожен українець про це знає. Щоб мати досягнення в майбутньому, слід бути переконаним, що ми можемо досягати видатних результатів. Це знання і цю впевненість дає нам наша історія.
Лише громадянин, що вірить у свою державу, здатен зробити її сильною, і лише сильна держава здатна забезпечити достойний рівень життя своїх громадян.