— Як на моє особисте переконання, — каже Володимир Личук, — ті укази неправомірні. Та й вважаю, що президентські вибори 2004-го виграв таки Віктор Янукович, котрий для мене був і залишається найвищим авторитетом. А Віктор Ющенко, глава держави, нині нею, по суті, не керує, його рейтинг за два роки стрімко впав. Тому Ющенко, схоже, вже подумує про президентські вибори 2009 року. Проте гасла на бірбордах — “соціальні ініціативи Президента” — не підкріплені у передвиборній програмі пропрезидентського політичного блоку “Наша Україна — Народна Самооборона” економічними розрахунками, яким же чином можна їх реалізувати. Це, я сказав би, лише голий популізм.
— Віктор Янукович для Вас авторитет як лідер Партії регіонів?
— І як прем’єр-міністр. Це господарник з великої літери. Про успішну роботу Кабміну свідчать досягнуті з початку нинішнього року результати соціально-економічного розвитку країни. Неухильно зростає ВВП, що дає змогу підвищувати і зарплату працівникам бюджетної сфери, пенсії. На мою думку, за сумнівною затією з дочасними парламентськими виборами криється прагнення опозиції нагадати електоратові, суспільству про себе. Бо ще рік такої ж плідної роботи уряду зі стабілізації вітчизняної економіки (звичайно, якби йому дали працювати спокійно, однак політичній опозиції разом з Президентом позитивні здобутки уряду якраз і не потрібні), — і про ту галасливу опозицію в країні взагалі б забули.
Авторитет Віктора Януковича для мене також у тому, що це людина, котра, як тепер кажуть, створила сама себе. У два роки залишився без мами й ріс по суті сиротою. 25-літнього його призначили директором великої автобази. Потім працював заступником голови, головою Донецької облдержадміністрації…
— Зовсім недавно прем’єр-міністр побував на Прикарпатті. Кажуть, що Янукович не був у нас цілих три роки через неприємні згадки, пов’язані зі своїм попереднім, ще у 2004-му, візитом до Івано-Франківська, який йому так і не вдалося завершити…
— Прикро, що хуліганський випадок щодо прем’єра стався в “українському П’ємонті демократії”, як галичани називають свій край, — продемонстрував він політичне безкультур’я декого із наших земляків. Ти можеш не погоджуватися з поглядами свого опонента, але аж ніяк не маєш права відмовляти йому в праві (даруйте за тавтологію) на висловлення цих поглядів, тим паче вдаватися до нецивілізованих дій щодо нього. Втім, Віктор Янукович — християнин і, як він сказав, не тримає якогось зла на прикарпатців за той випадок. А до нас керівника уряду привела днями настійна необхідність бути особисто присутнім на місці для вивчення наболілих проблем Калуша і пошуку шляхів їх розв’язання. Взяти хоч би таку проблему, як переповнене стоками хвостосховище заводу калійних добрив. Це серйозна екологічна небезпека для міста хіміків.
Прем’єр на Прикарпатті почувався цілком упевнено, був відкритим для спілкування з усіма, а не обмежився тільки, як передали деякі ЗМІ, виступом на нараді керівників структурних підрозділів ТОВ “Карпатнафтохім”. Після тієї наради він вийшов на площу перед адмінбудинком підприємства, де зібралося близько тисячі осіб — не лише працівників акціонерного товариства, а й педагогів, людей інших професій, пенсіонерів Калуша. Люди підходили до Віктора Федоровича, аби привітатися з ним на прикарпатській землі, з різними запитаннями.
На другу зустріч, уже перед відльотом прем’єра до Києва, в Івано-Франківському аеропорту зібралося десь півтори-дві тисячі осіб. То були знову ж таки далеко не тільки однопартійці Віктора Федоровича, одному з яких, Василеві Горчаку, він потиснув руку з особливою теплотою. Конкретні звернення громадян (а зустріч з іванофранківцями тривала більше півгодини) тут же бралися на замітку — прем’єр віддавав урядовцям зі свого супроводу розпорядження розібратися в порушеному людиною питанні, по можливості допомогти їй.
Скажімо, буквально прорвалася крізь натовп до керівника уряду пані Стефанія, котра мешкає на вул. Ленкавського, 32 в Івано-Франківську. Вона — учасниця ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалід другої групи, однак слізні прохання жінки допомогти в ремонті квартири залишалися без реагування з боку міськвиконкому та ОДА. Прем’єр уже хотів доручити розгляд її звернення одному з посадовців, як я запропонував: “Та не потрібно аж столицю підключати — наша обласна парторганізація, два народні депутати від Партії регіонів — прикарпатці допоможуть Стефанії Гнатівні!”. І ми вже вишукали кошти, за кілька днів майстри приступлять до ремонту її квартири. Якщо вже зайшла мова про благодійну діяльність нашої обласної парторганізації, то таку допомогу ми надали й жительці Івано-Франківська Зоряні Глек. Вона в липні, уперше ставши матір’ю, народила одразу трійню. От якби мерія, з огляду на рідкісність такого демографічного випадку, надала квартиру цій молодій сім’ї!
— Володимире Івановичу, а як “біло-синім” взагалі живеться в регіоні, де електорат у переважній більшості віддає свої політичні симпатії “помаранчевим”?
— Хотілося б, щоб наш край дійсно слугував взірцем демократії, толерантності для інших областей України, але, на жаль, поки що це ще не так. Не кажу вже про розклеювані під час виборчих кампаній листівки (без жодних видавничих даних, як того вимагає закон) зі страхітливою фізіономією чолов’яги в смугастій зеківській робі та з великою літерою-натяком “Я”, про побиті вікна в офісах деяких міських і районних організацій нашої партії. Гірше, коли погрози фізичної розправи над місцевими “регіоналами” часом стають і реальністю. Свіжий приклад. 18 серпня калушанина Василя Рибчака тяжко побив сусід по під’їзду будинку, наскільки нам відомо, прихильник БЮТ.
— Як на Ваш погляд, Володимире Івановичу: чи в нашій області створені рівні умови для ведення передвиборної агітації різними політичними силами?
— Не може не турбувати використання і під час нинішньої передвиборної кампанії в нашій “помаранчевій” області адміністративного ресурсу. Бо як інакше розцінити хоч би такі два факти (викладаю їх з усією відповідальністю за свої слова)? Був я незадовго до початку нового навчального року на конференції освітян Богородчанського району, в якій взяв участь і голова ОДА Роман Ткач. Я виступив перед учителями не як керівник обласної організації Партії регіонів, а як голова підкомітету з питань базової освіти парламентського Комітету з питань освіти і науки, розповів, що нового планується впровадити на законодавчому рівні для підвищення суспільної ролі педагога та ефективності навчально-виховного процесу в школах. А от керівник виконавчої влади краю дозволив собі передвиборну промову — агітував (і це в стінах РДА, що заборонено законом) працівників освіти підтримати на виборах “Нашу Україну — Народну Самооборону”. Пізніше Роман Володимирович, як телефонували нам із Калуша, закликав (щоправда, вже написавши заяву про відпустку) голосувати на наступних виборах за той же мегаблок колектив працівників ЦРЛ. Для зустрічі з ним, власне, і зібрали чи не всіх медиків. Аж після того, як один лікар обурився цим, адже пацієнти чекали на невідкладні хірургічні операції, присутніх відпустили на свої робочі місця.
— Ви, Володимире Івановичу, сам за фахом — педагог. Які саме законодавчі новації хотіли б разом зі своїми колегами із фракції Партії регіонів, із підкомітету Верховної Ради, який очолюєте, запровадити в освітянській сфері і що перешкоджає це зробити?
— Перешкодило якраз те, що Президент своїм указом розпустив парламент. А до порядку денного сесії Верховної Ради уже було внесено для розгляду в другому читанні (після такого розгляду в парламентському комітеті) проект дуже потрібного, вважаю, освітянам закону і я мав доповідати з цього питання. Працівники освіти при досягненні пенсійного віку мають отримувати пенсію в розмірі 80% посадового окладу — так передбачено в законопроекті, який у першому читанні Верховна Рада розглянула ще в жовтні 2005 року. Пропонується також створити фонд всеобучу, до якого перераховуватимуть 3% фонду оплати праці кожної загальноосвітньої школи. Завдяки цьому можна буде зняти проблему щорічних поборів з батьків на ремонт класів. Тепер доведеться чекати, поки згаданий законопроект не розгляне Верховна Рада вже нового складу.
— 3% фонду оплати праці? Але ж зарплата у вчителів і так не є високою…
— За розрахунками уряду, при збереженні нинішніх темпів економічного зростання є можливості значно підвищити платню освітянам уже наступного року. Аби вчитель отримував не менше 1500 грн., а той, хто має класне керівництво, вищу категорію, педагогічне звання, — 2-2,5 тис., керівник освітнього закладу — 4 тис. грн.
До речі, з 1 січня 2005 р. вчителі мають доплати за додаткові види педагогічної діяльності (за класне керівництво, перевірку зошитів тощо), і це заслуга ще того уряду, який Віктор Янукович очолював першого разу. Адже саме тоді розробили проект відповідної постанови.
— Ви критикуєте Президента за його необгрунтовані, на Ваш погляд, соціальні ініціативи, але ж цілий соціальний пакет містить і передвиборна програма Партії регіонів. Чи немає тут звичайнісінького піару? Навряд чи в державній скарбниці вистачить коштів для здійснення всіх тих обіцянок виборцям…
— Ми все добре прорахували. Пропонуватимемо Верховній Раді закласти в Держбюджет-2008 і наступних років ці додаткові витрати під зростання його дохідної частини відповідно до забезпечуваного урядом В. Януковича динамічного збільшення ВВП України. Для запровадження згаданого закону, яким фактично вчителів буде прирівняно до держслужбовців, потрібно буде трохи більше 4 млрд. грн. на рік.
Така ж приблизно сума необхідна, аби зреалізувати намітки “регіоналів” щодо виплати кожній матері при народженні першої дитини 11 700 грн., другої — 25 тис., третьої — 50 тис. грн. Ми, “регіонали”, переконані, що широко розрекламована “помаранчевими” популістами разова допомога при народженні дитини не вирішує і не може в принципі вирішити проблему народжуваності, — українська родина, діти потребують системної і довгострокової підтримки. А тому в своїй передвиборній програмі під назвою “Стабільність і добробут — соціальний успіх!” передбачили також, що при досягненні дитиною трирічного віку і аж до 13 років родина отримуватиме щомісяця по 100 грн., а з 13 до 18 років — по 200 грн.
Такі заходи сприятимуть виправленню негативної демографічної ситуації в Україні, хоча з часом, вважаємо, від них можна буде й відмовитися — тоді, коли порушений баланс показників народжуваності і смертності серед населення знову стане позитивним. А щоб горе-матері, які, на жаль, теж трапляються, не використовували щедре матеріальне стимулювання державою народжуваності для ведення аморального способу життя, пропоную внести до Кримінального кодексу України ось яке доповнення: якщо мати здає новонародженого до Будинку дитини, то й гроші, виділені на нього державою, мають надходити тому закладові, а мати повинна нести відповідальність згідно з українським законодавством.
Також хочемо зробити доступнішою для молоді вищу освіту — не менше половини місць у ВНЗ мають бути бюджетними. Як записано у передвиборній програмі Партії регіонів, “гарантуємо виплату стипендій студентам вищих навчальних закладів I-II ступенів акредитації з 1 січня 2008 р. — 200 грн., з 1 вересня 2008 р. — 400 грн.; III-IV ступенів акредитації — з 1 січня 2008 р. — 300 грн., з 1 вересня 2008 р. — 530 грн.; студентам-сиротам — не менше 1060 грн.
Молодим спеціалістам законодавчо забезпечимо перше робоче місце, надавши фінансову підтримку підприємствам.
Молода родина отримає в оренду терміном до 10 років муніципальне житло, зведене на кошти від земельних аукціонів. За цей час родина зможе придбати власне житло”.
Процитую ще один пункт соціального пакету передвиборної програми Партії регіонів: “Учитель, лікар, працівник культури, міліціонер, військовослужбовець (працівники бюджетної сфери) при укладанні контракту на 20 років одержать ключі від квартири. Через 10 років роботи житло може бути викуплене за 50% вартості, через 15 років — за 25%, а через 20 років воно стає власністю працівника”.
— Ви особисто, Володимире Івановичу, вірите в здійсненність усіх цих цифр — за умови, якщо ваша партія переможе на наступних виборах?
— Певна річ, вірю. Адже людина просто не може жити без віри. Але треба її, звичайно, ще й повсякденно підкріплювати конкретними справами, що ми, “регіонали”, і стараємось робити.
Ватикан: коли час зупинився