Ситуація виглядає як мінімум дивно, адже Ольгу Сікору не можна вважати виключно креатурою міського голови: вона також є представником політичної сили (БЮТ), яка має найчисельнішу фракцію у міській раді та тісно співпрацює з „Нашою Україною” (принаймні, ці дві фракції спільно радяться щодо голосування з багатьох питань. — Авт.), очолює районну організацію БЮТ та входить до обласного бюро своєї політичної сили. Тож проблем з підтримкою Ольги Сікори виникати не мало б. Тим більше, що голосування не застало депутатський корпус зненацька: дві найбільші фракції взяли традиційну 5-хвилинну перерву і спільно радилися. Однак компромісу чомусь не досягли. Чи може стати голосування по Ользі Сікорі яблуком розбрату між БЮТ і „Нашою Україною”? Ризикнемо припустити, що проблема тут не стільки у самій „Нашій Україні”, а виключно у позиції БЮТ.
Так, депутати міськради від БЮТ просто не можуть не підтримати свого однопартійця. Однак бути чи ні Ользі Сікорі членом виконкому, визначатиме „Наша Україна”. І з великою часткою імовірності можна припустити, що будь-який варіант розвитку подій невигідний саме для БЮТ.
Варіант перший. Перспективний. „Наша Україна” у дусі домовленостей таки підтримує представника дружньої політичної сили і Ольга Сікора стає членом виконкому. Таким чином, у міській владі Калуша з’являється новий, сильний гравець, який, м’яко кажучи, не вписується у струнку структуру міського БЮТу і здатен суттєво похитнути лідерські амбіції окремих представників цієї політичної сили на рівні Калуша. Тож голосувати треба. Але краще і спокійніше, щоб Ольга Сікора не пройшла.
Варіант другий. Негайний. „Наша Україна” не голосує за Ольгу Сікору (наприклад, мотивуючи тим, що вакансію у виконкомі має згідно з попередніми домовленостями заповнити саме „НУ”. — Авт.). У такій ситуації міському БЮТу буде доволі важко пояснити, чому вони не змогли знайти вагомих аргументів і схилити колег на підтримку свого однопартійця. Тим більше, коли дві сили працюють фактично спільно, і досі БЮТ завжди підтримував амбіції „Нашої України” на ту чи іншу посаду (останній приклад — затвердження Віталія Крохти директором міського телебачення. — Авт.).
Секретар Калуської міської ради і лідер міського БЮТу Роман Боднарчук у своєму коментарі зазначив, що усі члени фракції БЮТ проголосували „за” Ольгу Сікору. І додав, що переговори з цього питання з „Нашою Україною” триватимуть, і його ще підніматимуть у сесійній залі. Депутат від Народного руху України Богдан Романюк сказав, що оскільки БЮТ і „Наша україна” вже мають достатньо своїх представників у виконкомі, можна розглянути варіант, щоб тут з’явився бодай один представник від політичних сил, які мають менше представництво у міськраді (наприклад, депутат від Конгресу українських націоналістів Олег Кушлик).
Міський голова Ігор Насалик, у свою чергу, будь-які політичні домовленості відкидає і свій вибір пояснює так:
— Я добре знаю Ольгу Сікору, знаю її погляди. Вважаю її чесною і принциповою людиною, яка розбирається в економічних, правових питаннях і зможе адекватно працювати у виконавчому комітеті. Більше того, ця людина може багато зробити в інтересах громади. Тому я буду знову пропонувати цю кандидатуру на розгляд сесії міської ради. Щодо політичних домовленостей та квот для різних політичних сил, то вони давно порушені, і на сьогодні квот не існує. Вносити кандидатури до виконавчого комітету — право міського голови, і я ним скористаюся.
Варто загострити увагу ще на кількох моментах. Наприклад, коли розглядалося питання на сесії (тим більше, депутати під час його обговорення брали перерву і ходили радитися), як мінімум, вони мали повідомити і запросити саму Ольгу Сікору (у телефонному коментарі Ольга Мирославівна повідомила, що на той час була у Калуші, однак про розгляд питання на сесії не знала і ніхто їй про це не повідомив. — Авт.). Відповідну ініціативу, за логікою, міг би проявити і міський голова. Адже людина, питання якої розглядається, має отримати принаймні право на виступ у сесійній залі. І наступне: якщо Ольги Сікори все ж не було на сесії, депутати з фракції БЮТ мали усі можливості, зважаючи на цю поважну обставину (тим більше після спільного обговорення вони мали знати або ж бодай підозрювати, що „Наша Україна” позитивно не голосуватиме. — Авт.), зняти питання з розгляду і перенести його на наступне сесійне засідання.
Цілком можливо, що Ольга Сікора полегшила б завдання для депутатів і сама відмовилася від роботи у виконавчому комітеті. З одного боку, безперечно, вона б посилила склад виконкому. Але чи захотіла б сама Ольга Мирославівна потрапити у той казан з не вельми привабливим вмістом, яким на сьогодні є міська влада?
У будь-якому випадку міський голова свій хід зробив. Відповідь — за депутатами.
Ватикан: коли час зупинився