До редакції звернулася калушанка Руслана, яка родом із Довгої Калуської. Пані Руслана твердить: міст на сьогодні перебуває в аварійному стані і перекритий, а у Пійлі, до сільської ради якого і належить Довга Калуська, наразі — перевибори голови. Тому сільській владі не до цього. Раніше міст перебував під наглядом власників „дробилки” (тепер вона перейшла у власність ТзОВ СП “Будучність”. — Авт.). Вантажівки щодня курсували мостом, що, на думку читачки, попри повінь, стало визначальною причиною його руйнування.
— Тепер міст перекрили бетонним загородженням, — каже пані Руслана, — однак ніякого знаку про заборону руху там нема. Через руйнування моста з Довгою Калуською немає прямого сполучення, що створює незручності для мешканців села.
А чоловік пані Руслани Михайло розповідає, що нещодавно їздив на рибалку поблизу цього мосту, і мав можливість спостерігати таку картину: за день через річку переправляється до 30 вантажних машин. У той же час нижче за течією у районі Добрівлян розташовані два міські водозабори.
Заступник голови РДА з питань економіки Василь Турчин твердить: у районі про проблему знають і активно займаються її вирішенням. Цей міст через Чечву частково ремонтували ще у 2005 році: тоді за 200 тис. гривень, які надійшли з Державного бюджету, відремонтували поручні та встелили міст асфальтом. Проте після повені міст виявився в аварійному стані і приписом Державної інспекції цивільного захисту та техногенної безпеки МНС України подальшу експлуатацію моста без його ремонту було заборонено (просіли кілька опор моста, а на всій ділянці автодороги порушене асфальтне покриття. — Авт.).
— Цей міст побудував трест „Хімметалобуд” для службового користування, — повідомив Василь Турчин. — ТзОВ СП “Будучність” давно викупило у тресту “дробилку”. Міст же на сьогодні не є на чиємусь балансі, а Служба автомобільних доріг області відмовляється прийняти його на баланс без відповідного ремонту.
На даний час Пійлівська сільська рада замовила проект реконструкції моста, зроблено техніко-економічне обґрунтування. За цим кошторисом, який виготовив Державний інститут з проектування об’єктів дорожнього господарства, прямі витрати з ремонту моста становлять близько 1,4 млн. гривень. А загалом для того, щоб відремонтувати міст, під’їзну дорогу, провести берегоукріплювальні роботи, потрібно більше 7 млн. гривень.
— Ми надіслали до області клопотання за підписом голови РДА Івана Живачівського про те, щоб включити цей міст у перелік комунальних доріг і об’єктів, які фінансуються з Державного бюджету, — каже Василь Турчин. — За цими видатками потрібно 2 млн. гривень тільки на сам міст.
Питання, яке найбільше непокоїть мешканців села — відсутність прямого транспортного сполучення. Раніше автобус їздив до села через міст, тепер — тільки до мосту. Отож у людей два варіанти: через пішохідну кладку йти до сусіднього Пійла і звідти добиратися до міста, чи обрати шлях через Тужилів, який довший і, відповідно, — дорожчий. До речі, пішохідна кладка, якою зазвичай користувалися діти, добираючись до школи, також в аварійному стані і очікує фінансування з Держбюджету.
Василь Турчин твердить, що проблема незабаром частково вирішиться: зараз є рішення сесії Пійлівської сільської ради про те, щоб облаштувати тимчасовий переїзд через річку; розробляється документація. Ці роботи, як і вирівнювання русла, мають надію зробити коштами районного бюджету навпіл із місцевими підприємцями. Що ж до руху через воду, то заступник голови РДА не приховує: про таку ситуацію мешканці села в усній формі повідомляли районну владу. Проте через Тужилів вантажівки з гравієм рухатися не можуть: місцеві мешканці не пропускають тяжкі КрАЗи, мотивуючи тим, що вони руйнують і без того не найкращу сільську дорогу.
Головний спеціаліст відділу оперативного контролю Держуправління екологічних ресурсів в області Роман Кравець щодо цього повідомив: з квітня до червня триває нерестовий період, однак і без цього рух вантажного транспорту через річку заборонений (як і миття машин). От тільки контролювати у Калуші дотримання законодавства нікому. Контроль за порушенням чинного природоохоронного законодавства здійснює Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області, туди і слід звертатися при виявленні порушень.
Проте тут річ навіть не у річковій фауні. Як підтвердила завідувачка санітарно-гігієнічного відділу райСЕС Оксана Ананевич, нижче за течією, у районі Добрівлян, розташовані два міські водозабори, а річка у районі Довгої Калуської перебуває у другому поясі охоронної зони. Оксана Ананевич каже, що про факти, коли вантажівки переправляються через річку, санепідстанції невідомо. Працівники цієї служби здійснять перевірку.
Директор ТзОВ СП „Будучність” Роман Павлів, у власності якого і перебуває дробильно-сортувальний вузол та кар’єр (останній — на території Берлогівської сільської ради), резюмує, що насамперед сам зацікавлений у ремонті моста. Адже відсутність нормального сполучення позначається на веденні бізнесу і призводить до конфлікту із людьми. І не приховує: якщо рівень води у ріці низький, то машини час від часу переправляються через ріку.
— Зараз, відколи діє дробилка та кар’єр, мешканцям району не потрібно їздити за гравієм до Стрия чи Надвірни, — каже Роман Павлів. — Крім того, підприємство сплачує податки: тільки за минулий рік до Пійлівської сільської ради ми сплатили 40 тис. гривень податку з власників транспортних засобів. Ще 8 тис. гривень виділили на ремонт дороги у Довгій Калуській.
Згідно із проектно-кошторисною документацією, опори моста, які просіли, пропонується замінити на 18-метрові „прольоти”. Допоки з’ясується із фінансуванням, обладнають тимчасовий переїзд. Так, Роману Павліву надійшов лист за підписом Івана Живачівського, за яким директору підприємства пропонується „враховуючи, що дорога і міст у більшості експлуатується Вашими транспортними засобами та механізмами”, влаштувати тимчасовий проїзд через річку Чечву у Довгій Калуській, зробити прокоп, очистити опори моста від заторів та привести дорогу у належний стан.
— Загальна вартість тимчасового переїзду у межах 80 тис. гривень, — повідомив Роман Павлів. — Підприємство візьметься за обладнання такого переїзду, а частину коштів нам буде компенсовано із районного бюджету. Крім цих робіт, силами підприємства ми маємо зробити прокоп на одному з берегів річки, щоб вода розподілялася рівномірно і не підмивала міст. Також ми маємо очистити опори моста від гілок та кущів, які час від часу наносить вода.
Отож підприємство закупило труби і уже розпочало облаштування тимчасового переїзду. Це виглядатиме як своєрідний міст із труб, по якому зможе рухатися рейсовий автобус та вантажівки. Проте такий варіант — не вирішення проблеми. І досвід у цьому у Романа Павліва уже є: тимчасовий міст проіснує до першої повені, а коли з паводком прийде велика вода, то міст буде зруйновано: труби просто-на-просто віднесе вниз за течією.
Ватикан: коли час зупинився