Як повідомив Богдан Семаньків, кількість наркоманів зростає в усьому світі, у тому числі — і в Україні. У нас наркоманія давно набула ознак епідемії. Кількість українців, які вживають наркотики, за офіційними даними становить близько 100 тисяч. Реальна ж цифра, як стверджують правоохоронці, у 10-12 разів більша, і складає 800-900 тисяч, а тенета наркобізнесу ловлять все нові жертви. За даними Інтерполу, в Україні зареєстровано 65 тисяч розповсюджувачів наркотиків. Наркоманія — це насамперед проблема молоді. Дослідження свідчать, що починають приймати наркотики у 13-15 років, а у деяких містах — у 9-13 років. Наркоманія — важка хвороба, яка дуже швидко розвивається. Середня тривалість життя людини після початку регулярного прийому наркотиків становить 7 років. Наркомани рідко доживають до 30-річного віку. Часто вживати наркотики починають зовсім випадково, через цікавість. Молодь “знайомиться” з наркотиками на дискотеках, у компанії з друзями.
— До вживання наркотиків схильні люди зі слабким характером, — запевняє Богдан Семаньків. — Економічна криза, безробіття, проблеми в особистому житті — все це змушує людину за допомогою наркотиків шукати “кращого життя”. Але це — життя без майбутнього.
Якщо раніше в Україні та на Калущині процвітала опійна наркоманія, то тепер вона поступається місцем вживанню психостимуляторів. Різниця — у дії, яку наркотик виявляє на організм людини. Особи, які вживають опіум, живуть довше, бо ця речовина не є настільки згубною для організму. Психостимулятори вже за 3-4 роки роблять із людини “овоч” — істоту абсолютно без будь-яких ознак інтелекту, спрямовану суто на задоволення своїх природних потреб та пошук у наступної дози препарату.
Уже за два роки вживання наркотиків наркозалежну особу видають зовнішні ознаки: потьмянілі очі, внутрішня скутість, сутулість, відсутність зацікавленості життям. Чим швидше наркотик задовольняє фізичну потребу та викликає очікуваний емоційний стан, тим складніше перебороти звичку вживання цього препарату. В умовах сильної психічної залежності позитивний психологічний стан особистості залежить тільки від того, чи є наркотик під рукою. Врешті-решт, він стає необхідною умовою “нормального” стану особистості. Потреба у наркотику стає найголовнішою у житті наркомана. Він перестає виконувати свої обов’язки, кидає сім’ю і друзів, концентруючи всі свої інтереси на добуванні та вживанні наркотиків.
— За кілька років наркомани помирають від септичних ускладнень, — твердить Богдан Семаньків. — Річ у тім, що ін’єкції, як і шприци, є нестерильними. Організм тривалий час бореться з інфекціями, проте, зрештою, дає збій, що проявляється зараженням крові. Раніше у середовищі наркозалежних калушан було чимало ВІЛ-інфікованих, проте зараз таких поменшало. На перше місце виходить статевий шлях розповсюдження ВІЛ-СНІДу.
На сьогодні у Калуші зареєстровано 114 опійних наркоманів. Найстаршому із них — 42 роки, наймолодшому — 18. А найбільше наркоманія розповсюджена у середовищі молодих людей, 1982-1984 років народження. Через 2-3 роки “стажу” наркозалежна особа зазвичай потрапляє до місць позбавлення волі, адже “наркотичний голод” штовхає людину до злочину. Через розвиток наркозалежності існує тенденція до збільшення дози наркотику. А цей препарат — не з дешевих. Так, у Калуші 1 мл “ширки” коштує від 40 до 60 гривень. Наркоману зі стажем потрібно від 4 до 12 мл на день. А це, за мінімальними підрахунками, — не менше 160 гривень на день. Часто наркозалежні особи вводять менш очищені препарати або ж намагаються виготовляти їх самі. Це впливає на тривалість життя, а зберігання чи розповсюдження наркотиків передбачає кримінальну відповідальність. Між тим тільки 20% від загальної кількості людей, котрі намагаються позбутися наркотичної залежності, досягають результату.
— Від уживання наркотиків насамперед страждає психіка, — стверджує Богдан Семаньків. — Згубному впливу піддаються також судинна та легенева системи. Вживання наркотиків вагітними жінками незворотно позначається на розвитку дитини. Адже обмін речовин матері та дитяти — спільний, а отримують вони, попри різну вагу, однакову дозу наркотику. Народжується дитина від такої матері у стані абстиненції: у малюка “ломка”, бувають судоми. Якщо такій дитині відразу після народження не ввести дозу наркотичного препарату, поступово зменшуючи її протягом кількох місяців, то така дитина загине.
У школярів було чимало запитань до лікаря-нарколога. Свою цікавість учні могли задовільнити анонімно, адже запитання вони задавали письмово. Як засвідчила зустріч, діти непогано ознайомлені зі специфічним сленгом. Проте проблема наркоманії їх усе ж дуже хвилює. Відсутність повної та достовірної інформації, помножена на складний вік, найкраще свідчать про потрібність постійної роз’яснювальної роботи серед підлітків. Проте не методом повчання, а шляхом спілкування зі спеціалістами або ж людьми, котрі перемогли у боротьбі із наркотиком.
Ватикан: коли час зупинився