Утенета ймовірних шахраїв потрапили люди, які вклали гроші у будівництво житлової багатоповерхівки на пр. Лесі Українки. Квартири у новобудові вони мали отримати ще кілька років тому. Натомість сьогодні — ані житла, ані грошей.
— Останні 3-4 роки ніхто з представників фірми-забудовника не виходить з нами на контакт, — каже один із дольовиків, калушанин Любомир Андріїв. — Ми вклали гроші. Викупили квартири. А фірма, яка мала їх будувати, — просто зникла. У результаті — так і незавершений будинок починає просто розвалюватися, і ми боїмося, що вже не отримаємо свого житла.
На думку дольовиків, єдиним виходом із ситуації може стати спроба завершити будівництво власним коштом. Люди, начебто, і не проти. Адже, фактично, стіни зведені, і, на перший погляд, залишилося не так багато. Утім, для проведення відповідних робіт люди повинні мати відповідні документи. З надією, що їх зможе видати міська рада, у середу вони і звернулися до міського голови.
Майже 30 обдурених калушан до міської ради прийшли з гаслами та закликом допомогти. У зв’язку з цим довелося навіть на півгодини відкласти засідання виконавчого комітету. За цей час — влада і люди шукали оптимальний вихід із ситуації.
— Міська рада не може видати документи, які дозволять вам власним коштом завершувати будівництво, — одразу ж зазначив міський голова Ігор Насалик. — Адже для цього нам потрібно було би попередньо взяти будинок в експлуатацію. А, оскільки він — незавершений, підстав зробити це у нас немає. Адже ми не можемо гарантувати постачання води, електроенергії тощо. Якщо ми введемо будинок в експлуатацію, закривши очі на відповідні нормативи, які мали би бути дотримані, то нас просто посадять. Тому цього ніхто робити не буде.
У ході подальшої розмови з’ясувалося, що, насправді, вкласти у завершення будівництва потрібно значно більше коштів, аніж припускали люди: орієнтовно — 5 млн. гривень. Тому ідея видалася ще більш нереальною. Утім, міський голова запропонував інший вихід із ситуації, запевнивши, що довгобуд доведуть до ладу державним коштом.
— Ви — не єдині, хто сьогодні опинився у подібній ситуації. Але ваше становище — значно вигідніше. Адже будинок, у якому ви маєте отримати квартири, включений у державну програму іпотеки, — зазначив Ігор Насалик. — Тобто: у цьому будинку є вісім не викуплених квартир. Держава їх викупить. За отримані гроші можна буде завершити будівництво. Далі — ми введемо будинок в експлуатацію, ви — отримаєте свої квартири, а ті вісім, які викупить держава, — отримають люди, які стоять у черзі за житлом.
Попри те, що такий вихід із ситуації, справді, здається найбільш оптимальним, людей він не надто втішив. З одного боку, знову ж таки — жодних гарантій, що будівництво завершать (адже не факт, що держава таки виділить відповідні кошти, а забудовник-власник захоче продати вільні квартири. — Авт.). З іншого — невідомо, скільки ще доведеться чекати людям.
У тому, що чекати таки доведеться, власне, сумніву немає. Питання тільки у тому, — скільки. Найбільш оптимістичний прогноз — кілька місяців. Це — за умови, що на допомогу калушанам держава прийде першочергово. Якщо ж фінансування не буде, доведеться чекати значно довше. Зокрема, як зазначив заступник міського голови Василь Петрів, даний будинок був включений у програму іпотеки ще при минулому уряді, але за браком коштів так і залишився недобудованим. Тож, однозначно спрогнозувати, будуть кошти цьогоріч чи ні, — важко.
Міський голова, проте, пообіцяв уже наступного тижня особисто клопотати у Кабінеті міністрів України, щоб Калуш необхідних 5 млн. 320 тис. гривень отримав першочергово. Якщо це не принесе успіху, доведеться вдатися до запасного варіанту.
— Оскільки Калуш було оголошено зоною надзвичайної екологічної ситуації, нам передбачено 84 млн. гривень на відселення людей, які проживають у зоні просідань. Зрозуміло, що будувати житло для цих людей ми не будемо. Натомість — купуватимемо або ж добудовуватимемо вже готове. Вартість, якою ми керуватимемося, — 4320 гривень за метр квадратний. За такою ж ціною ми зможемо викупити і вісім квартир у вашому будинку. А відтак, таки добудуємо його, — пообіцяв Ігор Насалик.
Загалом, міський голова запропонував зачекати кілька місяців. Люди — погодилися. Власне, вибір у них — небагатий: або і далі шукати безвісти зниклого забудовника, або покладатися на місцеву владу. Є, звичайно, ще один вихід: іти до суду, розривати договори з недобросовісним виконавцем робіт і вимагати від нього повернення коштів. Утім, за сім років гроші суттєво знецінилися (на момент укладання договорів метр квадратний загальної площі вартував приблизно 2300 гривень, сьогодні — майже вдвічі більше. — Авт.), а сподіватися на матеріальну компенсацію кількарічних очікувань за таких умов — марно.