Конференція відбувається вже шість років поспіль. Минулого року захід був проведений у Калуші, однак, така традиція не прижилася. Відтак, цього року конференція знову “переселилася” у Старий Угринів, однак, була не такою чисельною. Її відвідали близько тридцяти науковців і музейних працівників. До уваги присутніх представили близько десяти доповідей на теми боротьби ОУН-УПА. Цьогорічні дослідження — дуже детальні, і, водночас, дуже різнопланові.
Зокрема, директор Івано-Франківського обласного музею визвольної боротьби ім. С. Бандери Ярослав Коренчук презентував своє дослідження використання бронетехніки Українською Повстанською Армією.
Помилково вважати, що УПА не мала “великої” збої. Дослідник наголошує, що на Волині на початку 40-х років минулого століття були випадки, коли повстанці відвойовували у німецьких і російських окупантів танки середньої величини. Показовим у цьому плані є відбитий у 1944 році танк “Рено”. Один із трофейних танків “упівці” використали й у битві за місто Цумань, що на Волині. Збереглися і фото “агітаційних” танків, на яких були написи, що прославляли ОУН-УПА та Степана Бандеру.
Активне захоплення танків розпочали саме з 1943 року, коли у лавах УПА почали з’являтися танкісти зі сходу, які раніше брали участь у бойових діях на боці Червоної Армії. До того танкова освіта у польському війську, де служили більшість із тогочасних повстанців, була надзвичайно низькою. До війни на всій території Польщі було всього кілька десятків танків.
Саме один із танків, який був захоплений бійцями УПА, згодом відвоювали російські солдати. “Трофей” завезли в одне сибірське містечко, де він простояв на постаменті кілька десятиліть.
Так, ще дехто з істориків уважає, що УПА використовувала танки як бункери. Так, є версія, що на території Івано-Франківської області є такий закопаний танк, який могли використовувати як архівосховище. Відтак, більшість істориків її поки що не підтверджують. Однак, “чорні” археологи на сході танки вже активно розкопують. Один “викопаний” танк часів Другої світової війни, за неофіційними даними, коштує близько мільйона доларів США.
Ще один важливий напрям роботи прикарпатських дослідників стосується систематизації пам’яток повстанської боротьби на Івано-Франківщині. Зокрема, на Калущині таких пам’яток — безліч. Науковий співробітник історико-меморіального комплексу Степана Бандери Любов Іванів спробувала систематизувати пам’ятки, розташовані у Бережниці. Це село мало спільну церковну парафію зі Старим Угриновом. Мав там резиденцію і батько Степана Бандери, о. Андрій. Відтак, родина часто бувала й у Бережниці. Досі є версія, що саме у Бережниці народився Степан Бандера. Однак, угринівські науковці спростовують її, посилаючись на чіткі свідчення того, що пологи у дружини Андрія Бандери приймала місцева повитуха, яка мешкала по сусідству від угринівської резиденції пароха.
Насамкінець, представив свою доповідь мешканець Томашівець Теодозій Король, який багато років тому зацікавився походженням галичан, зокрема, їхнім войовничим характером. Відтак, за багато років видав книжку “Світ східних галлів”, де стверджував, що предками білих русинів, від яких, відповідно, пішли галичани, були войовничі племена галлів, які жили на наших територіях у IV-VI століттях.
У результаті кількагодинної роботи, учасники конференції підтримали три ухвали.
По-перше, вирішили звернутися до Новицької сільської ради з пропозицією перейменувати вулицію де був поранений один із діячів підпілля Калущини — Ілля Василів “Гамалія”. Тепер на одному з будинків у Новиці розташована тільки табличка з повідомленням про цю подію.
Друга ухвала передбачає розробку тексту звернення до Калуської міської ради із пропозицією встановити у Калуші пам’ятник Романові Шухевичу. Минулого року конференція вже зверталася до керівництва міста з цього приводу. Рада не відмовила, однак, ані пам’ятника, ні реальних кроків із його встановлення поки що немає. Наразі рада більше зайнята питанням про встановлення пам’ятника Іванові Мазепі. Як зазначив на конференції директор історико-краєзнавчого музею Степана Бандери — Степан Лесів, він підтримує ідею Ігоря Насалика про встановлення пам’ятника гетьману Мазепі, оскільки він боровся за самостійну Українську державу. Разом із тим, конференція підтримала пропозицію спільного звернення з Координаційною радою політичних сил демократичного спрямування Калущини щодо необхідності встановлення пам’ятника Романові Шухевичу у Калуші.
Третє звернення конференції стосувалося безпосередньо реєстру пам’яток визвольної боротьби, що розташовані на Калущині. Так, ухвалили спільно із Координаційною радою звернутися до Калуської районної ради, яка мала б просприяти у формуванні реєстру.
Такий реєстр допоміг би й у дослідженні національно-визвольного руху на теренах Калущини, і став би у нагоді тим, хто хоче відвідувати повстанські місця.