Громадська ініціатива з присмаком політики

До Верховної Ради Тарас Стецьків ішов 29-м номером у списку блоку “Наша Україна — Народна самооборона”. Однак, блок, який і 2007 року не був серед фаворитів голосування, наразі і зовсім змаргіналізований, а більшість із його членів перебігли до різного спектру політичних партій, які представлені у Верховній Раді. Тарас Стецьків, щоправда, залишився на своїх політичних переконаннях, однак, із наближенням чергових виборів до Верховної Ради став одним зі співзасновників “Зарваницької ініціативи”. За словами самого народного депутата, організатори дали клятву, що ніколи не зроблять із громадської ініціативи політичну партію, адже це, на думку Тараса Стецьківа, — головна помилка, якої свого часу припустилася “Народна самооборона”. Однак, народний депутат мріє про загальноукраїнський громадський рух, в основі якого мала б стояти самоорганізація населення.
Конкретна мета, з якою депутат приїхав до калушан, і досі невідома. На афішах, які були розклеєні по місту, красувався інтригуючий напис: “Що сталося у Зарваниці?”, а всім, хто приходив на зустріч, роздавали анкети нехитрого змісту, які містили, зокрема, запитання про основні проблеми міста та громадські організації, які тут працюють. Були питання: “Чи готові Ви співпрацювати з “Зарваницькою ініціативою”?” та “Хто з Ваших знайомих міг би займатися громадською діяльністю?”. У анкеті також просили вказати контактні дані цих людей. Усе це вельми скидалося на акцію “приведи друга й отримай бонус”. І, якщо бодай дехто із понад сотні забажав вказати як готових до праці своїх дітей, братів, сестер чи сусідів, попередньо їх не запитавшись, то ініціатива вже отримала хоча б десяток номінантних членів чи симпатиків. Навіть — без їхнього дозволу. Зрештою, наскільки правомірно розголошувати контактні дані особи без її згоди, — питання також спірне.
Так чи інакше, тільки організована громада зможе протистояти тій політичній ситуації, яка склалася в Україні. А вона, на думку Тараса Стецьківа, мабуть, найскладніша за всі 20 років незалежності держави.
— На порядку денному стоїть питання, чи втримаємо ми Україну, і якою буде наша держава. Ми у країні дістали царя. У руках Януковича тепер уся влада. Немає у країні парламенту. Там сидить Чечетов і робить отакі два рухи (вказує депутатам від Партії регіонів, як голосувати за те чи інше питання. — Авт.). У країні немає Кабінету Міністрів. Бо Азаров, який не може вивчити українську мову, і кроку не може ступити без Януковича. У країні у нас немає ні прокуратури, ні суду. Тому що вся прокуратура і ввесь суд слухається тільки одного чоловіка. І коли зараз ми маємо ситуацію, коли двоє людей, які очолювали БЮТ і “Народну самооборону”, сидять у тюрмі, то питання не у тому, любимо чи не любимо Юлію Тимошенко і Юрія Луценка. Вони робили помилки. Вони робили багато помилок. Питання є у тому, що арештом цих двох людей нас перевіряють. І якщо ми це “з’їмо”, то це означає, що вони так зроблять із кожним, — упевнений Тарас Стецьків.
У принципі, таку абсолютно політичну мотивацію Тарас Стецьків використав для закликів до об’єднання у різного роду форми самоорганізації населення, і саме через горизонтальну структуру організації населення боротися за поліпшення політичних умов, як це зробили свого часу громадські організації Польщі і Грузії.
— Якщо після зустрічі у Калуші знайдеться 10, 15 чи 20 людей, які би готові були тут стати осередком чи основою тої громадської роботи, то це ми би вважали великим успіхом. Бо якщо ми таких нових лідерів виховаємо у спільній роботі, то потім таких нових лідерів можна буде посилати у владу, — переконаний Тарас Стецьків. — Політики мають свою задачу. Вони є політичними лідерами, вони повинні об’єднатися. Вони зобов’язані продемонструвати єдину справу. Громадська робота полягає у тому, щоб творити мережі самоорганізації. У тих мережах буде відновлена довіра, у тих мережах ми дістанемо віру у те, що у цій країні щось можна змінити власними руками.
Закликаючи людей до самоорганізації, приклади якої  в українській і світовій історіях мотивувалися, переважно, соціально-економічними негараздами, політичні причини виникнення громадських рухів не є головними. Тарас Стецьків же намагався не акцентувати на зниженні рівня життя пересічного громадянина. Хоча, саме це і найбільше цікавило пересічних калушан. Калушани не вельми наполягали на необхідності звільнення політичних в’язнів чи виходу з протестами на площі столиці. Натомість, на адресу депутата посипалися питання з приводу нового розрахунку пенсій, передбаченого пенсійною реформою, який має зменшити пенсії, про різницю між пенсіями і заробітними платами чиновників і простих робітників, про необхідність зменшення кількості депутатів. Зрештою, перейшли до обговорення комунальних проблем.
За словами Тараса Стецьківа, він готовий підтримати будь-яку ініціативу самоорганізації населення: чи це буде ОСББ, чи кооператив, чи будь-яку громадську організацію. Однак, невідомо, наскільки буде прийнята калушанами ідея самоорганізації, висунута, підтримана і скоординована депутатами Верховної Ради, до яких, особливо після останніх подій у Калуші, громадяни не особливо прихильні.