У злодія вилучили в'язку ключів від 100-річної церкви. Фото Юлії Баліцької Цинічність злочинця полягає у тому, що він повернувся на місце злочину вдруге. Перший сигнал про пограбування надійшов 22 червня. Із храму злодій вкрав пожертви і мікрофони, які забезпечували трансляцію богослужінь.
— На місце події прибула слідчо-оперативна група. Оглянувши храм, виявили, що замки всі — не пошкоджені. Немає жодного сліду злому. Тому однією із версій розглядали таку: зловмисник залишився у храмі після вечірнього богослужіння. Після того, як храм зачинили, він знайшов запасну в’язку ключів, яка зберігалася у церкві, вчинив крадіжку, відімкнув ключами центральні двері, і, вийшовши, без перешкод замкнув їх, — розповів начальник Калуського МВ УМВС України Василь Хомин.
Ймовірно, крадіжка сталася саме вночі, адже на ранок суботи віряни, які прийшли на заупокійну службу, не могли потрапити до церкви. Через службовий вхід до церкви увійшов паламар. У в’язці ключів, яка потрапила до крадія, був і єдиний ключ від центрального входу у храм. Замок довелося зламати, а потім — і замінити.
Те, що злодій забрав усю в’язку ключів, змусило правоохоронців братися не тільки за розслідування вже скоєного, але і за профілактику подібних злочинів.
— Біля храму виставили пости спостереження. Однак, злочинець зумів скоїти ще одну крадіжку. У ніч із 23 на 24 червня він проник у приміщення резиденції єпархії, і викрав звідти комп’ютери, монітори, принтери, телевізор і 16 трилітрових банок фарби, якою планували покривати дах. Слідчо-оперативна група констатувала: замки — неушкоджені, всі колодки — на місці. Отже, злодій мав ключі. Ймовірно, до злочину була причетна та ж особа, що і до попереднього. Адже у в’язці, яка зникла з храму, були і ключі від резиденції єпархії, — зазначив Василь Хомин. — Тож, свято для прихожан храму затьмарила неприємна звістка, яку люди дізналися безпосередньо після богослужіння. До Калуського міськвідділу міліції надійшла величезна кількість дзвінків і від пересічних громадян, і від представників влади. Усі цікавилися перебігом слідства. Тож, ми активізували всі свої сили, і вже за 7 годин після повідомлення про другий злочин затримали підозрюваного. Ним виявився місцевий мешканець 1991 року народження. Він раніше вже був судимий — за крадіжку та за ухиляння від відбування покарання за скоєне правопорушення.
Підозрюваного затримали на одній із квартир у Калуші, де він ховав награбоване. На щастя, ще не встиг нічого продати. Наразі вартість вкраденого уточнюють в івано-франківському науково-дослідному експертно-криміналістичному бюро. Проте, за попередньою оцінкою, йдеться про 10-15 тис. гривень.
За словами калушанина, зі скриньок, які він розбив у храмі, “збагатився” на 233 гривні. Отже, за дві сотні гривень хлопець, імовірно, вчинив не тільки злочин перед власною совістю, але й образив релігійні почуття більшості калушан і поставив себе перед загрозою серйозного покарання. Якщо провина підозрюваного громадянина буде доведена, він відповідатиме за частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України — крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому. За такий злочин передбачено покарання позбавленням волі терміном трьох до шести років.
Наразі підозрюваний перебуває під вартою за вимогою статті 208 Кримінально-процесуального кодексу України. Питання подальшого арешту вирішуватиме суд. Проте, як зазначають правоохоронці, хлопець не дуже активно співпрацює зі слідством. У показах — не надто щирий. Пояснює, що ключі знайшов надворі біля церкви, де ведеться будівництво.
У розмові із журналістами підозрюваний зізнався, що пішов на правопорушення, бо потрібні були гроші. Хлопець стверджує, що роботу знайти не міг “із різних причин”. Чому не пішов до храму з проханням — невідомо. Натомість — вирішив піти із каменем за душею.
Тим часом, правоохоронці стверджують: щодня надходять повідомлення про крадіжки, напади чи інші правопорушення. Чимало допомогли б у охороні громадського порядку камери відеоспостереження. Проте, попри домовленість із міською владою і навіть рішення сесії Калуської міської ради щодо виділення 100 тис. гривень на встановлення відеонагляду, кошти досі не перераховані. Як повідомляли “Вікна”, планують встановити 14 відеокамер — у людних місцях. Це було б суттєвою підмогою міліціонерам. Проте, наразі правоохоронці просять калушан бути особливо пильними і небайдужими. Якщо помітили підозрілу поведінку людей чи стали свідками злочину, телефонуйте 102.
Уже нині міліція застосовує всі свої ресурси для зміцнення безпеки калушан. Щодня у міськвідділі заступають до виконання обов’язків 12 нарядів патрульної служби, 2 слідчо-оперативні групи, наряд державної служби охорони, наряд ДАІ, 3 групи патрульного загону. Тож, міліція переконує: має достатньо ресурсів для того, щоб реагувати на повідомлення.
Отець-декан Михаїл БІГУН, настоятель храму святого Архистратига Михаїла:
— Стався дуже прикрий випадок. Тут, у нас, на Галичині, ще й у церкві, у великий празник П’ятидесятниці, тройці Пресвятої, Зелених свят. Божий нарід поспішає до храму молитися — молоді юнаки, юначки, діти. Прийшли до церкви — а двері замкнені, а ключів — нема. Першим до церкви приходить паламар — десь о 6-й ранку. Він зайшов у бічні двері, а ключів від головних дверей — немає. Я прийшов — не можу двері відкрити. Люди стоять. А то якраз була Задушна субота перед святами. І всі прийшли до церкви помолитися за вічний спочинок померлих. І ми мусили чекати, поки не позривають замки. Спеціалістів попросили. Вони мають американські інструменти. І вони зірвали ці замки.
Тепер — усі скарбони порозбивані. Ми нещодавно провели нове озвучення — всі мікрофони покрали. Відколи я служу у церкві, було багато випадків крадіжок. Не всі були розкриті. Останнім часом у міліцію не звертався. Зізнаюся: був дещо розчарований. Але тепер можу ствердно сказати, що в Україні наша міліція нас береже.
Мені шкода юнака, який потрапив під підозру. Кажу йому: “Братчику, бачиш, якого ти лиха накоїв? Якої ганьби ти накоїв? Замість того, щоб іти до церкви молитися, ти такого лиха завдав сім’ї. І мені тебе дуже-дуже жаль”. Він каже, що мав велику потребу. “А до священика ти йшов?” — питаюся. “Ні”. Я кажу: “Чи ти не міг до мене прийти, попросити? Може, я б тобі невеличкий послух дав, щось для церкви зробити, й, одночасно, тобі дав би на кусок насущного хліба”.
Христос прийшов рятувати не праведників, а грішників. Яким би я був щасливим, щоб його не судили, але він прийшов до церкви і став практикуючим християнином. І я дякував би Богові, що недаремно виконую свою душпастирську працю.