Музей Старожитностей

За словами автора ідеї музею, а нині — завідувача кабінету-музею Михайла Гніздовського, йому надзвичайно пощастило. Невідомо, коли б удалося облаштувати Музей Старожитностей, якби не підтримка і, що важливо, сприятлива фінансова течія. Саме влітку цього року з міського бюджету було виділено значну суму на ремонт навчальних закладів міста, у тому числі — і найстарішої школи міста ЗОШ №1, де працює Михайло Гніздовський.

— Коли я дізнався, що готується перелік приміщень для ремонту, то відразу вхопився за ідею музею, — ділиться Михайло Семенович. — Мені вдалося, заручившись підтримкою директора школи Ольги Колос, отримати схвалення ідеї від начальника управління освіти Калуської міської ради Любові Максимович та в. о. заступника міського голови з гуманітарних питань Галини Романко. До речі, Галина Василівна часто навідувалася, коли на місці нинішнього музею тривав ремонт. Схвалив ідею і міський голова Ігор Насалик. Я усіх переконав, що Музей Старожитностей стане відкриттям року.
Та, звісно, музею не було б без самовідданої праці самого Михайла Гніздовського. Після того, як вдалося отримати офіційне погодження, розпочалася реконструкція і ремонт. Чи ж треба наголошувати, що сам ентузіаст музейної справи Михайло Семенович днював і ночував у шкільному підвалі, разом з працівниками будівельної компанії “Інвест” (підприємець Тарас Кушлик) створюючи майбутній музей. Усі стіни і стеля були вкриті грибком, а підлога просто провалювалася під ногами. З підвалу було вивезено 80 тачок будівельного та іншого сміття (і це з площі усього 45 кв. метрів. — Авт.). Усю штукатурку, поточену грибком, довелося оббити до основи, а стіни — обробити антисептичним розчином. Також Михайло Гніздовський створює опис музейних експонатів, як того вимагає Положення про музей при закладі освіти системи Міністерства освіти України. До речі, за надання методичної допомоги вчитель висловлює щиру вдячність інспектору управління освіти Калуської міської ради Володимиру Палагнюку.
Проте результатом будівничі можуть направду гордитися. Незважаючи на затрачені зусилля, нині Музей Старожитностей вражає затишком, теплом, яким нечасто можуть похвалитися українські музеї (а цей елемент комфорту — дуже важливий, коли у музеї відвідувачі планують пробути тривалий час. — Авт.), збереженням історичних елементів найстарішої школи міста, як-от барокових арок та елементів цегляної основи 1900 року. Уся історія облаштування музею зафіксована журналістом Ярославом Магалем, який, на жаль, передчасно пішов із життя. Він мріяв допомогти музею і видати буклет.

Цінність   музею — його експонати
Безумовно, гордістю Михайла Гніздовського є зібрані ним експонати, які нині прикрашають колишній шкільний підвал. А зацікавленість старожитностями розпочалася з малку: тато придбав у Стрию для малого Михайла раритетний рояль, виготовлений 1862 року. За переказами, на роялі в одному з віденських салонів грав сам Фредерік Шопен.
— Рояль був у робочому стані, я на ньому вчився грати, — згадує Михайло Гніздовський. — Згодом, коли я пішов у світ, батьки вирішили, що рояль займає багато місця. Тому на другому поверсі будинку обладнали спеціальну кімнату, поштукатурили її, побілили і перенесли інструмент сюди. До речі, народний артист України Іван Гаврилюк, з яким очолюваний мною дитячий колектив “Щедрівочка” мав спільні концерти, дізнавшись про інструмент, запропонував мені його продати для його студії “Воля ХХ століття”. Але я не згодився. Продати такий раритет для бутафорії — для мене це неприпустимо. Нині, приміром, не можу без болю дивитися на кліп одного з українських гуртів, у якому бензопилою ріжуть навпіл піаніно.
За словами ідейного натхненника і господаря Музею Старожитностей Михайла Гніздовського, його колекція сформувалася тому, що він ніколи нічого не викидав із старовинних речей і не давав цього робити. Чимало зібраних ним експонатів — з рідного Гніздичева Жидачівського району, що на Львівщині. Приміром, важкі старі жорна, на яких малий Михайло допомагав бабусі молоти кукурудзу. У музеї нині зберігається бабусине полотно, “датоване” 1955 роком, веретено, багато вишиванок, зібраних мамою Михайла Гніздовського, кужіль, дергальна та чесальна щітки, витушка, терлиця-витирачка, якою льон вичісували від насіння.  Незабаром експонати поповнить справжній ткацький верстат.
До речі, усі дерев’яні експонати музею Михайло Гніздовський особисто обробив спеціальним розчином від короїдів.
Окрема тема — глечики, сулії, дійнички, маслянки, макітри… І — увага! — ситечко з соломи для проціджування молока (замість сучасної марлі. — Авт.). У музей Михайло Гніздовський навіть привіз справжній пліт — загату для хати, яка за допомогою сухого листя утеплювала помешкання селян на зиму.
У перспективі і задумах Михайла Гніздовського — на базі Музею Старожитностей створити малу академію мистецтв і народних ремесел. Крім того, на цифрових носіях вчитель планує відтворити усю історію ЗОШ №1 — найстарішої школи міста (зібрати світлини, спогади, публікації. — Авт.).

Ольга Колос, директор ЗОШ І-ІІІ ступенів №1:
— Відразу, як була призначена на посаду директора школи, я почала знайомитися з педагогічним колективом: відвідувала не тільки уроки, але і багато спілкувалася, цікавилася хобі, захопленнями. Зокрема, коли поспілкувалася з Михайлом Семеновичем, то він відвів мене в аварійний корпус школи, де він зберігав унікальні речі з побуту нашого народу, справжні старожитності. Я відразу підтримала ідею надати зібраним речам друге життя. Тож поставила за мету створити у школі музей старожитностей мистецько-етнографічного профілю. Ми обмірковували, де розташувати музей, адже у школі і кабінетів не вистачає. За наполяганням дирекції школи було прийнято рішення, щоб Центр технічної творчості учнівської молоді звільнив орендовані у нас підвальні приміщення. Тож так почалася робота над створенням музею, адже дитині краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Влітку школа отримала 20 тис. гривень на ремонт і частину ми виділили на ремонт приміщень під музей. З ремонтом допомогла фірма “Інвест”, зі стелажами — ТОВ “3 Бетони”. Михайло Гніздовський почав проводити екскурсії для учнів школи, які часто не знають призначення старовинних предметів побуту. Ми сподіваємося, що наш музей стане у нагоді не тільки учням нашої школи, тому запрошуємо до нас духовно збагатитися учнів усіх шкіл, студентів, загалом калушан.

Любов Максимович, начальник управління освіти Калуської міської ради:
— Михайло Гніздовський був ініціатором створення Музею Старожитностей ЗОШ І-ІІІ ступенів №1, усі експонати — це його надбання, зібрані впродовж тривалого часу. Вони — досить старовинні і мають цінність. Музей Старожитностей — єдиний шкільний музею міста такого напрямку. Музей, що діє при ЗОШ І-ІІІ ступенів №4, відтворює історію рідного краю, а Музей Старожитностей ЗОШ №1 — побут, звичаї наших предків. Я рада, що у нашій освітянській родині є такі творчі люди, як Михайло Гніздовський. Нині він активно готується для участі у професійному конкурсі “Вчитель року” як вчитель музичного мистецтва.

Уляна Паньо, старший науковий співробітник історико-краєзнавчого музею  Калущини:
— Моє ставлення до новоствореного музею однозначно дуже добре. Для музею головне — власне обличчя, що  визначається людиною, яка “робить” музей. Обличчя дуже живе — це добре, бо стільки мертвого довкола…