24-річний калушанин Михайло Пилип був мобілізований ще у березні під час першої хвилі призову. Пішов воювати у складі розвідувальної роти 95-ї аеромобільної бригади. Нагадаємо, що у складі 95-ї житомирської аеромобільної бригади воюють четверо калушан.
Травму хребта Михайло Пилип отримав під час боїв за Слов’янськ — у липні. Вони із товаришами перекривали головну дорогу, по якій здійснювалося постачання боєприпасів терористам. Зривною хвилею його скинуло із БТРа. Отримав травму спини.
Однак, травмований, Михайло Пилип упродовж двох тижнів не звертався за медичною допомогою: військові зайняли позиції у селі Крива Лука, поблизу Семенівки і їх потрібно було втримати.
За кілька днів командування відвело десантників у тил — щоб ті морально відпочили.
Михайло Пилип написав рапорт і поїхав додому. Із болями у спині звернувся до Калуської ЦРЛ, там провели обстеження й встановили: у поперековому відділі — дві великі грижі усередині спинно-мозкового каналу.
Лікування як військовослужбовець Михайло Пилип проходив у Львівському військовому госпіталі. Каже, лікарі пропонують операцію, однак, на це він ще не зважується, бо ходить «своїми ногами», не зважаючи на біль у спині.
Військова лікарська комісія зробила заключення про те, що травма, яку отримав калушани, пов’язана зі службою.
— Це було для мене дуже важливо. Щоб через кілька років не говорили: упав невідомо де. Адже травма — у боях за свою країну. Це — почесно, — розповів ”Вікнам” Михайло Пилип.
Сьогодні увечері калушанин вирушає у військовий госпіталь до Житомира (95-а аеромобільна бригада «закріплена» за цим військовим госпіталем) для продовження лікування. Скільки потрібно на лікування — ще не знає.
Каже: мусить максимально берегти спину — щоб запобігти операції. На війні був кулеметником, тому доводилося тягати важку зброю і боєприпаси. Зараз йому це не під силу. Адже, спина дуже болить навіть від бронежилета. Тому, про повернення зону бойових дій зараз не йдеться.
Хлопець — дуже скромний. Просить не розголошувати інформацію про нього і пропонує звертатися, якщо потрібні відомості ще про когось із калушан, які воюють, бо він із ними — спілкується.
— Ні, ще не одружений, — сміється. — Але, сподіваюся, незабаром буду.
