Медики забезпечені усім для лікування туберкульозу. Тільки не всі хворі хочуть вилікуватися

В Україні ще всередині 90-х років минулого століття офіційно визнали наявність епідемії туберкульозу. Кількість хворих з року в рік зростає, навіть попри те, що в 1999 році почала діяти загальнодержавна програма боротьби з цією небезпечною інфекцією. Спеціалісти можуть говорити хіба що про уповільнення темпів зростання захворюваності. Зрештою, хворих все одно стає дедалі більше, тому про призупинення епідемії навіть через десять років після її визнання говорити не доводиться.
Переглядів: 430

Проблема туберкульозу вже давно перестала бути суто медичною. Поширення інфекції нині передусім пов’язують з наявністю тих чи інших соціальних проблем у суспільстві.
Так, тільки в Україні щороку від туберкульозу помирає близько 8000 людей. Щогодини до армії хворих приєднується 3-4 наших співвітчизники, а кожен хворий протягом року може заразити до 20 людей.
Калущина, на жаль, не виняток. Як повідомили в райсанепідстанції, якщо в області показник захворюваності становить 40,4 на 100 тис. населення, то по Калушу і району він набагато вищий — 57,3. Сумнівна честь обігнати нас за цим показником належить тільки Городенці (59,1 хворих на 100 тис. населення).  Напевне, щось негаразд з реалізацією національної програми. Але, як запевнила головний фтизіатр Калуша і району Ольга Кузик, усі препарати для лікування туберкульозу є. Причому, весь курс лікування забезпечений державним коштом. Але, на жаль, не всіх можна вилікувати, та й, як не парадоксально це звучить, не всі бажають бути здоровими…
Більше половини калушан мають туберкульозну паличку
За деякими даними, більше половини усіх українців мають в собі туберкульозну паличку. Це цілком здорові люди, які за несприятливих умов можуть захворіти. Медики переконані: можливість захворіти, окрім генетичної схильності, значно залежить від імунітету, який, в свою чергу, обумовлений способом життя, повноцінністю харчування та захищеністю людини від стресів.
Тому переважна більшість хворих — люди, які не мають певного місця проживання, ведуть асоціальний спосіб життя, недоїдають, зловживають алкоголем. На жаль, дуже багато хворих на туберкульоз серед заробітчан: на чужині, наші співвітчизники відмовляють собі буквально в найнеобхіднішому. „Часто приходять,— каже Ольга Кузик, — люди, які щойно приїхали з Польщі, Іспанії чи Португалії. Вони пройшли обстеження за кордоном і мають при собі всі довідки та підтверджений діагноз „туберкульоз”. Здебільшого, заробітчани приїжджають додому на лікування: в нас воно безкоштовне, а за кордоном обходиться дуже дорого”.
Загалом на Калущині середньостатистичний хворий на туберкульоз — чоловік, який проживає в місті. Так, маємо 55 хворих чоловіків та 22 жінки, переважають міські мешканці (41 проти 36). На щастя, серед дітей цього року жодного випадку туберкульозу не виявили; серед підлітків таких було троє.
Хворіти вигідно…
Страшний парадокс полягає в тому, що за словами Ольги Кузик,  багато хворих (здебільшого алкоголіки та бомжі) просто не хочуть бути здоровими. Вони трохи полікуються в лікарні, а коли гостра фаза минеться, припиняють приймати ліки. Таким чином, ці люди стають хронічно хворими і отримують групу по інвалідності та відповідну пенсію. 
Нині можна говорити про те, що держава забезпечує хворих на туберкульоз усім необхідним: з 2002 року спеціалізовані заклади отримують достатньо антибіотиків (нині це 10-12 різних препаратів). Виділяють по 4 гривні на день і на харчування. В принципі це дозволяє ефективно боротися з туберкульозом. Не вистачає хіба що зацікавленості хворих у лікуванні.
До речі, завідувач епідеміологічного відділення Калуської райсанепідстанції Зінаїда Ковбаснюк каже, що в США (нещодавно Зінаїда Анатоліївна побувала там на стажуванні.—Авт.) наприклад, система боротьби з туберкульозом зовсім інша — там навпаки кожному хворому, якщо він вилікується, платять гроші. Таким чином, матеріально стимулюється не хвороба, а здоров’я. Судячи з результату, схема ефективніша, ніж наша.
А між тим, такі хронічні хворі, які час від часу підліковуються, становлять найбільшу загрозу для оточуючих. Бактерії, які вони поширюють, вже мають стійкість до того чи іншого фармакологічного препарату.  Так, за різними даними, від 10 до 25 відсотків вперше виявлених випадків захворювання на туберкульоз спричинені стійкими до антибіотиків бактеріями. В такому випадку медикаментозне лікування неефективне, залишається тільки підтримувати імунітет і сподіватися, що організм сам поборе хворобу.
Віднедавна почали досліджувати збудника туберкульозу на предмет чутливості до антибіотиків і в Калуші (можливості нашої лабораторії поступаються тільки обласній). Вже є стійкі до тих чи інших препаратів форми.
Буває, на ринку продають молоко сметанку люди, які по 5-10 років не робили рентген
„Дуже доброю, — продовжує Ольга Кузик, —  була система профілактичних оглядів, яка охоплювала практично усіх громадян: без рентгену було нікуди. Сьогодні, на жаль, є можливість регулярно обстежувати тільки певні, визначені категорії громадян. Щодо безробітних, алкоголіків, бомжів, то тут ситуація набагато гірша. Вважаємо, що епідемія туберкульозу підтримується якраз в цьому середовищі”.
Отож, маємо 15 категорій працюючих, які зобов’язані щороку проходити рентгенологічне обстеження. Це працівники освіти, охорони здоров’я, торгівлі та закладів харчування, соціальні працівники та люди, які живуть в гуртожитках та ін. Від початку року санепідстанція склала 26 протоколів на людей, які своєчасно цього не зробили — вони до роботи не допущені. Цього року під час планових обстежень виявили 5 випадків захворювання на туберкульоз. Усі — в працівників бюджетної сфери.
В інтересах решти категорій — робити рентген раз на два роки. Якщо захворювання вже є, то треба не тягнути час і все ускладнювати, а якнайшвидше починати лікування. На щастя, туберкульоз тепер починають виявляти на більш ранніх стадіях: протягом півроку з усіх, хто захворів, тільки близько 25% мали запущену форму захворювання (в минулі роки таких було мало не 50%).  А зволікання не просто зменшує шанси на повне одужання, а й створює додаткові ризики для близьких хворого.
Найгірше з запущеним туберкульозом в селах. Люди, які працюють у власному господарстві, не мають стимулу для обстеження і не вважають за потрібне це робити. Сьогодні закінчується двомісячний рейд пересувного флюорографа. За заздалегідь оголошеним графіком мешканці кожного населеного пункту могли прийти і здійснити безкоштовну діагностику. Результати роботи виїзної бригади ще невідомі, але ніхто, з ким довелося спілкуватися, не має надто великих ілюзій: торік, наприклад, прийшли ті, які здебільшого і так би обстежилися, а люди, які по 10-15 років не робили рентген (при цьому регулярно поставляючи до міста молочко, сметанку та іншу власноруч виготовлену продукцію), як правило, ігнорують ініціативи медиків. „Ми будемо вважати місію виїзного флюорографа виконаною, якщо прийде 50 відсотків тих, хто не робив рентген в попередні роки”, — таку думку висловили і епідеміологи і фтизіатри.
Протитуберкульозна лікарня залишиться у Войнилові
Свого часу мешканці Войнилова протестували проти того, аби хворі на туберкульоз лікувалися в їхньому селі. Доходило навіть до того, що люди погрожували перекрити дорогу.
В принципі всі розуміють, що в тому чи інакшому місці така лікарня мусить бути. Говорить Ольга Кузик: „Є рішення обласної ради про відкриття стаціонару для лікування туберкульоз у Войнилові. Для хворих це добре, бо умови набагато кращі, ніж були в Підгірках: є велика територія, просторі палати, нормальне водопостачання. Пригадую, в Підгірках воду доводилося носити відрами”.
Існує лікарняний режим і хворі зобов’язуються його дотримуватися. На жаль, повністю виключити контакти хворих з селянами неможливо — насильно закрити людей не можна. Зрештою, тепер проблема вирішується по-іншому: місяць тому відкрили стаціонарне відділення в Підмихайлівцях. Туди направляють так званий асоціальний контингент (здебільшого, такі люди якраз і недотримуються режиму). Там вже є охорона і до села нікого не пускають. До речі, багато сьогодні лікуються вдома, приходячи до лікарні тільки для здачі аналізів та отримання ліків.
* * *
На даний момент епідеміологи райсанепідстанції разом з фтизіатрами готують листа до міської влади. Але цей лист може перетворитися на просту констатацію проблеми: влада також має обмежені важелі впливу на тих, хто не підпадає під обов’язкові для рентгенологічного обстеження категорії. Хіба що міліцію підключити?
Постійно бачимо, як люди, хворі на тяжкі, часом невиліковні недуги, відчайдушно борються за життя: вони розглядають усі можливі варіанти, відгукуються на будь-яку пропозицію про допомогу. Прикро, що, з другого боку, інші люди,  котрі, можливо, хворі на туберкульоз, не хочуть про це навіть знати. Вони мають найголовніше — можливість безкоштовно і повністю вилікуватися. Але нехтують нею.
Медики радять особливо зауважувати такі ознаки, як незначне підвищення температури, втомлюваність, схуднення. Вони, з огляду на небезпеку туберкульозу, вимагають термінового з’ясування причини. Найпростіше — відразу зробити рентген, і якщо треба пролікуватися. І як не банально це звучить, треба пам’ятати: без лікування туберкульоз — смертельне захворювання.