Дмитро Романюк:«Того дня на Януковича справді готувався «замах»

— Сам вважаєш себе героєм?
— Ні. Я – не герой, а патріот. Цим вчинком висловив свою позицію — протест, незадоволення. Я цікавився політикою. Читав в Інтернеті “Українську правду”, тому знав, хто є хто. Не хотів миритися з тим, що президентом України може стати людина, яка двічі сиділа за тяжкі злочини. Але не міг навіть припустити, що мій вчинок набуде такого резонансу.
— Будемо називати речі своїми іменами: твоя витівка добряче нашкодила кандидатові у президенти Януковичу…
— Тепер я це розумію. За неофіційною інформацією з компетентних джерел, того дня в Івано-Франківську на Януковича справді готувався “замах”. У нього мали вистрілити холостими патронами.
— Повернемося до 24 вересня 2004 року… Коли у тебе виник задум кинути яйцем у прем’єра?
— Я цього не планував. Про те, що Янукович приїжджає до Івано-Франківська і матиме зустріч із студентами, я дізнався того ж дня близько восьмої години ранку, коли вигулював собаку. Стрімголов погнав до університету. Коли прийшов, побачив, що зустрічати Віктора Федоровича вивели тільки студентів Туристичного інституту і Інституту культури і мистецтв, що діють при ПНУ ім. В. Стефаника. В усіх інших студентів були пари. Я зрозумів, що з Івано-Франківська хочуть зробити місто, яке щиро вітає і підтримує Януковича. Мене це обурило. Зайшов в аудиторію до своїх однокурсників і сказав: “Кому не байдужа доля України — ходімо зі мною!”. Вийшло близько п’ятнадцяти студентів…
— І як виникла ідея запастися “тупими важкими предметами”?
— Спонтанно. Йдучи до університету, згадав розповідь старшого брата про те, що у 1994 році в нашому місті закидали чи то яйцями, чи то помідорами Леоніда Кучму. Позичив в однокурсників гроші. Пішов у магазин, який неподалік університету, і купив тридцять яєць. Повернувшись, почав роздавати їх. Але тільки декілька моїх однокурсників взяли, інші відмовилися. Залишивши собі два яйця, я пішов туди, де студенти очікували на приїзд Януковича. Через деякий час до мене підійшли однокурсники і сказали, що не кидатимуть яєць. “Ну і нехай, як хочуть, - подумав я. - Я все одно це зроблю!”. Останньою краплею стало те, що я побачив, як студентам, яких вистроїли по обидва боки дороги, почали роздавати плакати: “Молодь — за Януковича!”.
— Автобус Януковича приїхав…
— Він вийшов. Почав усміхатися і махати рукою. Мені пощастило: я стояв від Януковича на відстані семи метрів. Вирішив не гаяти часу – і одразу кинув яйце. Побачив тільки, як воно розбилося об його піджак і як він подивився на це. Потім я відвернувся, бо зрозумів, що другого яйця кинути вже не зможу і хотів позбутися цього доказу. Дістав його з кишені, а коли викидав на землю, на мене накинулися п’ятеро у цивільному. Хтось крикнув: “Я бачив – це він!”. Це сталося миттєво – від кидка минуло кілька секунд. Я спробував вирватися, але мене приперли до стіни. Крім яйця, ніякі інші предмети – тупі чи важкі, про які говорив Тарас Чорновіл, в Януковича тоді не летіли.
— Що тобі відомо про телефонну розмову твого батька із Віктором Януковичем?
— Вранці, 25 вересня, коли я був у КПЗ, до батька зателефонував голова Івано-Франківської облдержадміністрації Михайло Вишиванюк і попросив приїхати. Тата попередили, що від його розмови з Віктором Федоровичем залежатиме моє майбутнє. Дзвінка довелося чекати дві з половиною години. Янукович розмовляв українською. Сказав татові, що пробачає мій юнацький максималізм. Мовляв, у нього також є діти, і він знає, що це таке. Непоганий PR-хід.
— Тоді твої батьки навіть свічку за здоров’я Януковича у церкві поставили…
— (Пауза. – Г. Г.). Коли я почув про це, мені стало не по собі… Розумію, що батьки тоді дуже переживали за мене. Вони хотіли захистити мене. Але насправді свічки не ставили.
— Ти усвідомлював, що твій вчинок може вплинути на кар’єру твого батька — декана економічного факультету Прикарпатського університету, доктора економічних наук, професора?
— Думав, що його виженуть з університету. Дуже шкода було б, адже знаю, наскільки батько відданий своїй роботі. Він важко пережив мою витівку: потрапив у лікарню з інфарктом… Зараз нібито оговтався. У лютому в нашому університеті обиратимуть нового ректора. Тато – серед претендентів.