Запрошеними були вчителі і керівники усіх шкіл та дитячих дошкільних закладів міста. Супроводжував Ігоря Насалика начальник управління освіти Калуської міської ради Олександр Челядин.
Найперше Ігор Насалик пояснив свою політичну позицію, нагадавши про події 2003 року, коли він, тоді ще народний депутат України, член фракції „Наша Україна” радився з освітянами Калуша про те, покидати йому фракцію Ющенка чи ні. Тоді Ігор Насалик пояснював педагогам свою позицію тим, що не згідний з оточенням Ющенка (Мартинеко, Третьяков, Жванія та інші), яке фактично ізолювало його від інших депутатів. Освітяни заповнювали анкети і більшість тоді підтримала ініціативу народного депутата і висловилася „за” його вихід з „Нашої України”. Тому символічно, що вже в новому статусі Ігор Насалик першим зустрівся саме з освітянами. Це мав бути діалог, обмін інформацією про реальний стан справ в освітній галузі міста та пропозиції новій владі щодо його поліпшення.
Про що говорили освітяни?
Очікувано освітяни замовили словечко за свого, висловивши підтримку кандидатури Олександра Челядина на посаду заступника міського голови з гуманітарних питань. Тільки це кадрове призначення, на думку освітян, дозволить вирішити найбільші проблеми галузі. Бо самотужки начальник управління освіти нічого не може зробити: він повністю залежний від виконкому і за кожною копійкою доводиться йти до гуманітарного заступника. Тому Олександр Челядин, який добре орієнтується в усіх проблемах, найбільше для освіти зможе зробити саме у статусі заступника міського голови.
З проблем окремо виділили потребу закладів освіти у капітальному ремонті, а також вчительські проблеми. Так, одна вчителька зауважила, що виходячи зі звіту попередньої влади, де усі діаграми і графіки ілюструють картину благополуччя та зростання добробуту городян, вчителі ще жодного разу не поїхали у відрядження з грошима, тоді як педагоги інших міст наперед, як і належить, отримують відрядні. Забули наші вчителі і про відпуск з грошима — відпускні також виплачують потроху. Зачепили і проблему комп’ютеризації класів. Не оминули освітяни і підприємців. Мовляв, можна запровадити практику, щоб місцеві бізнесмени допомагали утримувати освітні заклади, як це практикується в інших містах.
Зв’язки є,
але з грошима проблема
Міський голова повідомив, що має добрі і навіть дружні стосунки з міністром освіти. Не без сприяння тоді ще народного депутата Насалика на Івано-Франківщину було виділено по максимуму комп’ютерних класів і шкільних автобусів. Тепер міський голова з’ясовуватиме в управлінні освіти ОДА, як ці класи розподілили.
Щодо фінансування освіти, то на даному етапі бюджет міста 2006 року вже неможливо змінити. Але Ігоря Насалика прикро здивувало те, що бюджет прийняли з дефіцитом на рівні 3-4 млн. гривень. На даний момент на рахунку міської ради немає коштів, а є тільки борги перед казначейством. Тому 5 травня, коли в освітян має бути зарплата, може стати „чорним днем” для нової влади, якщо, звісно, грошей для цих потреб не буде. Проте, навіть зважаючи на невтішні прогнози, міський голова оптимізму не втрачає і висловив впевненість, що перехід до авансування виплат освітянам таки відбудеться. Для цього Ігор Степанович пообіцяв задіяти „всі можливі ресурси в Києві”. Може поговорити наш міський голова і з міністром фінансів (Ігор Насалик товаришує з Віктором Пинзеником). Та, з одного боку, міська влада зобов’язана зробити все, щоб якомога менше залежати від державного бюджету, а з іншого, — і у державному бюджеті на літо-осінь нічого радісного не передбачається. Виявляється, що навіть мільярдів, виручених від продажу „Криворіжсталі”, вже немає.
Щодо підприємців, тут Ігор Насалик був лаконічним: жоден не працюватиме ні під, ні над Законом. Запропонував і варіант поповнення міського бюджету: є можливість взяти півтора-два мільйони доларів США безвідсоткового кредиту на розвиток і видавати його підприємцям під 7-8% річних. У результаті виграють і підприємці, яким такий кредит обійдеться дешевше за банківський, і місто, адже відсотки поповнюватимуть бюджет Калуша і придадуться зокрема і освітянам.
Мери також плачуть
Під завісу зустрічі Ігор Насалик подякував усім освітянам (хто голосував за нього і тим, хто — ні) і сказав: „Один мер плаче, що не пройшов, інший, що пройшов”. Це був жарт. Насправді міський голова „радий, що з політика-теоретика стане політиком-практиком”. Додамо, що якщо з практикою не вийде, до теорії повернутися ніколи не пізно.
Освітяни подякували новообраному меру і побажали йому успіхів. Між іншим, нагадавши і про події 1999 року, коли вчителі міста оголосили страйк і саме при допомозі нардепа Ігоря Насалика поїхали до Києва, потрапили до Верховної Ради і зустрілися з міністром освіти.
Ватикан: коли час зупинився