Ще у переддень свята до Крилоса почали сходитися та з’їжджатися прочани, адже цілу ніч правилися служби, проводилися нічні чування (розважання, молитви, сповіді, вервечки). Група прочан (31 особа) вирушила також і з Калуша. За словами голови спілки католицької молоді у Калуші Миколи Крушця, очільника процесії, вони вийшли з Калуша у понеділок зранку і під вечір були у Крилосі. Відбувши вечірню та взявши участь у нічних чуваннях, калушани заночували просто у церкві. Серед них були не тільки молоді люди, але й діти, адже, за словами Миколи Крушця, організація займається духовним і моральним вихованням дітей та молоді. А відтак присутність на такій визначній події наймолодшого покоління — річ доволі необхідна.
Про більш-менш відносний комфорт прочан подбала благодійна організація Івано-Франківської єпархії „Мальтійська служба допомоги”. Волонтер Андрій повідомив, що волонтери служби прибули до Крилоса напередодні ввечері і відразу ж розклали намет. Благодійна організація має свою похідну кухню і волонтери харчували прочан напередодні та в день святкування
— Вчора (понеділок) ми працювали до 2 години ночі — готували людям суп, чай і каву, — розповідає Андрій, — адже багато прочан прибули сюди ще вчора і ночували хто у школі, а хто — у церкві. У Крилосі ми працюємо майже щорічно.
Самих прочан у Крилосі зібралося чимало. Адже, окрім ювілейної прощі, також було анонсовано приїзд патріарха Любомира Гузара.
— Я вирішила поофірувати цей день службі Божій у Крилосі, — каже мешканка села Тустань Марія. — Хочу подивитися на церкву, музей, побачити Любомира Гузара.
До приїзду Блаженійшого патріарха всі бажаючі мали можливість посповідатися та отримати благословення від владики, правлячого архієрея Івано-Франківської єпархії Володимира Війтишина.
Привітати патріарха прибули обласна та місцева влада. Любомир Гузар прибув у Крилос з Києва машиною у супроводі своєї свити. Блаженнійший патріарх відправив Архієрейську Божественну літургію, яка тривала близько двох годин.
— Сьогодні у нас з вами великий і особливий празник, — звернувся до присутніх Любомир Гузар, — бо 850 років тому наші предки сказали один одному слова прославляння Господа Бога. 850 років тому вони також заманіфестували в особливий спосіб свою прив’язаність до Богородиці, коли оцей катедральний собор освятили в її честь. Ми хочемо сьогодні навчитися в Богородиці насамперед молитися — без молитви нам годі йти вперед. В останні роки важкої політичної ситуації ми звертаємося до Бога з молитвою. Ми і зараз в політичній кризі і при Божій допомозі ми із тимчасового лиха винесемо користь. Головне — безмежна довіра до Бога.
Після літургії Любомир Гузар подарував освячені ікони всім представникам влади та жертводавцям, а також за визначний внесок у висвітлення історії Галича та ревність до Божої слави нагородив грамотами ректора та проректора Національного університету ім. Василя Стефаника, окремих культурних діячів, артистів, прикарпатських журналістів, а також висловив подяку усім деканам Івано-Франківської курії та єпархії.
— Для мене велика радість, що я особисто можу віддати вам ці подяки, — сказав Любомир Гузар. — Це місце важливе для нас як місце національної пам’яті і свідомості.
По закінченні святкової літургії відбулося освячення квітів і зілля. А опісля усіх урочистостей та дотримання церковних традицій Любомир Гузар відвідав могилу свого діда.
Як повідомив начальник відділу внутрішньої політики і зв’язків із ЗМІ та громадськістю апарату Галицької РДА Ярослав Поташник, Любомир Гузар ввечері того ж дня відвідав могилу свого діда Лева Гузара (26.12.1858 — 29.07. 1923) — знаного громадсько-культурного діяча, активного члена „Просвіти”, який працював у Галичі нотаріусом. У листопаді 1918 року у Галичі організувався комітет у складі Лева Гузара, хорунжого УСС Ярослава Гузара, десятника Василя Мирона, гімназиста та селян, який перебрав владу у свої руки. Під час Першої Світової війни Лев Гузар відкрив і очолив читальню „Просвіти” на противагу товариству москвофілів імені М. Качинського.
Могила Лева Гузара розташована на старому цвинтарі у Галичі і Любомир Гузар відвідує її уже втретє — щоразу, як приїжджає до Галича. Разом із патріархом на кладовищі побувала також його свита та галицькі посадовці. Саме міська влада перебрала на себе догляд за могилою, адже нікого з родини уже не залишилося. Могила споруджена у вигляді склепу, на ній є хрест та традиційна табличка із відомостями про похованого, проте немає фотографії.
Після вшанування пам’яті померлого та покладання квітів та вінків, Любомир Гузар побував у церкві Різдва Христового у Галичі та отримав від пароха цього храму картину місцевого художника. На пам’ять про відвідування Галича Любомир Гузар сфотографувався біля пам’ятника королю Данилу Галицькому, що у центрі міста.
Довідка „Вікон”. Успенський собор, споруджений при Ярославу Осмомислу приблизно у 1157 році, вважається найбільшою будівлею княжого Галича. Місце його розташування археологи шукали ще зсередини XIX століття. Так, у 1911 році відомий археолог Осип Пеленський натрапив на деякі деталі цієї фундаментальної будівлі, але брак коштів завадив здійснити розкопки. Лише у 1937 році тривала дискусія про місце розташування кожної святині та центру княжого Галича завершилася сенсаційною знахідкою археолога Ярослава Пастернака, який віднайшов фундамент собору та залишки його стін. Це відкриття стало відомим не тільки в Галичі, але й в усій Європі. Сюди почали з’їжджатися люди, щоб побачити рештки святині княжих часів. Розкопані фундаменти та деталі дали уявлення про цей фундаментальний храм, його розміри і досконалість будівельної техніки. Собор являв собою великий чотиристопний триапсидний храм, який з трьох боків був охоплений галереями. Фундамент був споруджений з грубо оброблених блоків крейдяника та вапняка. Оздоблений кам’яною скульптурою, складений з білого дністровського вапняка, Успенський собор був збудований настільки пишно і велично, що не поступався кращим соборам Києва і у стародавній Русі прирівнювався до Софіївського собору та Десятинної церкви. Храм прикрашали геометричний і рослинний орнаменти. Храм був розмальований фресками і мозаїками. Сенсацією відкриття стало те, що всередині собору під підлогою виявлено кам’яний саркофаг з алебастрових плит зі скелетом людини. Дослідники вважають, що це останки князя Ярослава Осмомисла. Зараз саркофаг зберігається в обласному краєзнавчому музеї, а на місці поховання поставлена пам’ятна плита. Розкопаний фундамент Успенського собору у Крилосі законсервовано.
Ватикан: коли час зупинився