— Ми пішли з Майдану десь о пів на восьму. Барикади усі встояли, крім Європейської площі, але це не так суттєво — там лише зняли кілька наметів. Інші барикади ще тримались. Люди прибували першими потягами метро, тому ми пішли. Будинок профспілок не здали, КМДА — не здали. Але якраз добуваються. О 2 ночі було мало людей — усіх жінок забрали на сцену і за огорожу під сцену, а чоловіки майже усі були на барикадах. Але за 2 години площа наповнилася людьми. Люди йшли пішки, хтось — на таксі — як ми, наприклад. І було вже тисяч 20-30, — повідомила «Вікнам» Ірина Сахно.
У себе на сторінці у соціальній мережі Ірина Сахно написала:
— Вибачте усі кому нагнали трохи паніки, коли їхали вночі. Якщо коротко. КИЇВ, ти молодець — ти реабілітувався і відстояв свою честь. Для мене ця ніч це — смс від друга, купа вибачень, що пізно, заклик допомогти майдану і вкінці “це не спам — це Оля”.
Нічний Майдан — це бабуся років під 80, яку годину вмовляли кинути плакат “Майдан тримайся” і погрітись. Віддала плакат лише мені. Пишаюсь!
Це — боєць під 90 років, у формі...не скажу, в якій, ОУН-УПА, напевно. На пропозицію сісти він сказав, що поламана нога і не сідатиме, а як підуть на нас — зніматиме голови...
ЦЕ — мій щасливий чоловік — від того що був на барикадах, натхненний почуттям виконаного обов’язку і відчуттям плеча.
ЦЕ — Вакарчук що нарвався на мене просто ніс в ніс, на пропозицію співайте, засміявся “бачте, я співаю”, бо зі сцени справді співав Вакарчук “Я не здамся без бою”.
ЦЕ — гімн щогодини, я його співала між Бенюком та Гнатюком.
Це - священики, що ходять серед мас, це — дзвони, що дзвонять, бо небезпека...ЦЕ — ми.
Вас чекає Майдан. Беркут ще там.